Про історію і сучасність теплоенергетичної системи області можна писати багато. Саме Дніпровська ТЕЦ (в минулому Дніпродзержинська ГРЕС) вважається одним з перших підприємств енергетики Придніпров`я. Станція виробляє енергію і тепло для людей, бо нагріта вода помпами подається в будинки споживачів. Далі на dnepr.name.
Підприємство побудували у 1928 році, бо саме йшов процес розширення та реконструкції заводу ім. Дзержинського. Радою народного господарства СРСР було прийняте рішення побудувати районну електростанцію великого розміру.
Сторінками історії
Через інтенсивність розвитку вітчизняного енергомашинобудування у 1930 році “Енергобуд” за завданням ВСНГ СРСР напрацював проєкт Кам`янської ГРЕС 96 тис. кВт. потужності зі встановленням 4-х турбоагрегатів потужністю по 24 тис. кВт. вітчизняного виробництва.
Будівництво першої черги станції, яка мала потужність 48 тис. кВт. почалося ще до того, як закінчили її проєктування — 8 липня 1929 року. Роботи здійснювалися силами металургійного заводу ім. Дзержинського. Керував будівництвом Л. О. Дерфель. Вже до 1930 року завершили спорудження головного корпусу методом замкнутого компонування.
Далі за 1,5 року змонтували перші парові котли та 2 турбоагрегати. В промислову експлуатацію перша черга Кам`янської ГРЕС, яка мала потужність 48 тис. кВт., була введена 25 серпня 1932 року. Вже другу чергу станції потужністю 100 тис. кВт. будував “Трестенергобуд” згідно з проєктом інституту “Теплоенергопроект”. У 1939 році змонтували 2 турбоагрегати, які мали потужність по 25 тис. кВт. і ще один на 50 тис. кВт. У 1940 році було встановлено додатковий турбогенератор потужністю 50 тис. кВт. загальна потужність станції сягнула проєктної величини — 198 тис. кВт, що стала найбільшою в Радянському Союзі.
Енергозабезпечення в період війни
Дніпродзержинська ГРЕС у 1940-1941-х вважалася базовою електростанцією Дніпровської енергетичної системи.
З початком Другої світової війни станція працювала для енергозабезпечення промисловості країни та на запити передової. В серпні 1941 року фронт наближався, тому було розпочато евакуацію обладнання та персоналу. Колективом було докладено багато зусиль, щоб розібрати обладнання і відправити на далекий схід. Також було демонтовано і додаткове устаткування: вентилятори, дуттєві насоси, димососи, трубопроводи пару і води, електрообладнання. Робота людей продовжувалась і вдень, і вночі під частими бомбардуваннями. За 12 днів в тил вивезли близько 500 вагонів і платформ. В період окупації фашисти багато разів намагалися запустити станцію, але це їм так і не вдалося.
25 жовтня 1943 року було визволено місто, з того часу почалися відновлювальні роботи Дніпродзержинської ГРЕС. В січні 1944 року Державним Комітетом Оборони було прийнято постанову “Про відновлення Дніпродзержинської ГРЕС”.
Війна продовжувалась, була гостра нестача кваліфікованих кадрів та найнеобхідніших технічних засобів, працювали робітники на першому етапі, навіть не маючи проєкту. Попри всі труднощі, 15 травня 1944 року було запущено перший агрегат потужністю 25 тис. кВт. Того ж року в листопаді в роботу ввели і другий агрегат і вже загальна потужність станції складала 49 тис. кВт. Варто сказати, що агрегати монтували з реевакуйованого обладнання.
В грудні 1945 року став працювати третій турбоагрегат потужністю 25 тис. кВт. В серпні 1947 року — четвертий, в грудні 1949 року — п`ятий, а в жовтні 1950 року відновив роботу шостий агрегат з потужностями по 50 тис. кВт. Протягом 1950 року станція відновила свою потужність, що складала 198 тис. кВт. на новому технічному рівні, застосувавши вітчизняне обладнання.
Повоєнний період
По закінченню війни головним завданням енергетиків було забезпечення електропостачання та відновлення робіт на промислових підприємствах Придніпров`я. У 1953 році очолив станцію Сергій Пантелеймонович Хижняк, а Борис Петрович Лейко став головним інженером. В період керівництва талановитих спеціалістів, колективом підприємства було відпрацьовано передові технології з експлуатації обладнання та економії палива, розроблялися новітні конструкції та вузли парових котлоагрегатів. Реконструювали поверхні нагріву, перевели котли на сезонне спалення газоподібного палива, автоматизували берегову, багерну та теплофікаційну насосні станції, вугільної подачі та хімічного очищення води.
Також велику увагу приділяли і соціальному захисту робітників. Збудували житлові будинки, клуби з читальними зонами, оздоровчий табір для дітей, бази відпочинку.
Багато років станція працювала максимально, але початком будівництва великих і потужних економічних підстанцій Криворізької ГРЕС-2 та Придніпровської, на початку 60-х років 20 століття стала втрачати власне значення джерела вироблення електроенергії. Виробництво електроенергії у 1960 році склало менш ніж 1% від виробництва України. Через це ТЕЦ з часом перевели на забезпечення постачання міста. Колектив створює магістральні та розподільчі теплові мережі, робітники встановлюють бойлерні групи в турбінному цеху.
Зміни в роботі ТЕЦ
Виробляти теплову енергію підприємство почало з 1958 року. У 1968 році на станції реалізували проєкт Київського інституту “Укргідроенерго”, яким передбачалося збільшити виробництво теплової енергії до 304 Гкал. В той період переводили котлоагрегати на природний газ, що допомогло зменшити в більш ніж 2,5 раза шкідливі викиди в довкілля.
В першій половині 70-років 20 століття реконструювали ряд турбін. Загальна електрична потужність підприємства склала 74,6 тис. кВт., а повна теплофікаційна потужність – 500 Гкал. У 1977 році виробництво отримало статус теплоелектростанції.
З 1987 року Дніпродзержинську ТЕЦ було переведено на природній газ, щоб покращити екологію. 90-ті роки 20 століття стали важкими для підприємства, бо робота продовжувалась в умовах гіперінфляції, спаду економіки та виробництва.
В листопаді 2004 року Дніпродзержинську ТЕЦ нагородили орденом “Знак пошани”, Міжнародної кадрової академії. На 75-річний ювілей, серпень 2007 рік, групу робітників нагородили знаками та грамотами Міністерства палива та енергетики України.
У 21 столітті Дніпровська ТЕЦ — тепло та електрогенеруюче підприємство країни, що виробляє та постачає теплову та електричну енергію. Має колотурбінний, електричний та ремонтно-транспортний цехи. Також є дільниця хімічного контролю, режиму та вимірювальну електротехнічну лабораторію. Працює 4 турбіни середнього тиску потужністю 61,6 МВт. Встановили 10 котлоагрегатів середнього тиску паровою потужністю 1280 т/год.
Робота Дніпровської ТЕЦ в період повномасштабного вторгнення
Енергосистеми країни стали новою ціллю російських атак з 24 лютого 2022 року. Ракети, снаряди, дрони постійно атакують підприємства. Їх руйнування спричиняють масові відключення світла і тепла у мирних мешканців, хоч такі атаки забороняють міжнародні конвенції.
Україна мала певний запас обладнання, трансформатори, генератори та іншого різного устаткування, але через те як вороги завдають руйнувань, то допомогу необхідно отримувати і від західних партнерів, щоб максимально швидко ліквідовувати наслідки влучань. Злагоджена робота працівників ТЕЦ допомагає швидко усувати результати обстрілів та активно ремонтувати уражені об`єкти, інколи ризикуючи своїм життям.
