Зелений Гай є одним із найдавніших і водночас сучасних парків Дніпра. Як його сформували, які етапи розвитку він пройшов, дізнаєтесь у нашому матеріалі на dnepr.name.
Історія заснування Кленової балки
У 1743 році створили слободу Половицю на місці центральних вулиць. Біля слободи формувалися балки нашого міста.
На місці парку ще у XVIII столітті сформувалася вершина під назвою Кленова балка. Це був один із трьох початкових пагорбів нашого міста. Ця місцевість була дуже привабливою завдяки своєму крутому рельєфу, течії річки та буйної рослинності. Звідси вибігав один із “рукавів” історичної річки Половиця. Є документ, згідно з яким на той час якийсь невідомий козак рубав дерева в Кленовій балці без дозволу начальства.
На цій балці постійні мешканці з’являться лише через одне століття.
Після появи Катеринослава активно розвивається спочатку нижня частина міста – сучасний центр. А наприкінці століття починається розвиток і верхню частину міста, на території балки з’явилися цегельні. Надалі заводів стає більше десяти, частина з них була у володінні братів Рибакових. З цієї причини Кленова балка виходить нова назва “Рибаківська”. Хтось її ще називав “Фабрична”.
Якщо нижню частину балки продовжили забудовувати заводами, то у верхній зберегли первісний природний вигляд і там стали мешкати черниці. У 1866 році створюється Тихвінський жіночий монастир, а через 9 років збудували і Варваринську церкву, а також інші різні православні будинки, а поряд і гарний фруктовий сад. Таким чином західна частина балки одержує назву “Монастирський ліс”. І стає одним із найпопулярніших місць відпочинку катеринославців. Особливо в лісі городяни любили влаштовувати пікніки.
Але любили ліс не лише звичайні жителі міста, а й революціонери, які влаштовували свої таємні збори. Вони організовували таємні сходки і обговорювали свої плани, поширювали нелегальні матеріали. Також збиралися працівники Брянського заводу та щорічно святкували “маївки”. У заході поєднували і звичайний пікнік, і нелегальний революційний мітинг. На мітинг приходили не лише працівники “брянки”, а й гімназисти, ще приходили люди зі своїми сім’ями. Вони мріяли про прекрасне майбутнє, критикуючи сьогодення. Через що до них бувало свої “візити” поліція. Ліс був великим, тому місць вистачало всім.
Парк у ХХ столітті
Після революції життя тодішнього Монастирського лісу змінилося. Через це Тихвінський жіночий монастир закрили. На його місці створили інфекційну лікарню.
Але ліс продовжував бути улюбленим місцем городян. Пікніки та різні гуляння тривали.
Під час німецької окупації територію парку використали фашистські війська для розстрілів радянських військовополонених, в’язнів в’язниці на вулиці Робочій та мирних жителів. На згадку про ці події встановили меморіал біля монастиря.
Після закінчення війни територію лісу оточують будівельники, довкола з’являються нові житлові масиви.
Владою приймається рішення про благоустрій території лісу та перетворення її на парк. Гроші на будівельні роботи виділив Південний Машинобудівний Завод. У 50-х роках того століття парк починає формуватися і одержує назву «парк імені Ленінського Комсомолу» з тієї причини, що будувався в основному комсомольцями, тобто молоддю. Процес формування проходив через реконструкцію наявної лісової ділянки. Його впорядковували як пейзажний та терасний парк. Створили і так звану перемичку, яка простягається від Славутича до вулиці Макарова. Грамотно використовуючи перепади висот створили систему сходів. Так само, зроблена у верхній частині парку, система сходів веде від входу в нижню її частину. За підсумком вийшла чудова пейзажна композиція. Крім того, тут збудували літній театр, дитячі гойдалки, танцювальні майданчики та атракціони.
Вплив землетрусу 1977 року на парк
Одного дня 1977 року городяни відчули підземні поштовхи з Румунії. У нашому місті їх відчували у 4-5 балів. І хоч у тодішньому Дніпропетровську сильних руйнувань не було, територією парку внаслідок цього інциденту було завдано сильних ушкоджень.
Як відомо, територія парку створена на лісовому ґрунті, яка деформувалася разом із усіма чудовими пейзажними величезними сходами. Магістральна пішохідна лінія попливла і була тоді законсервована.
90-ті, сучасність, реконструкція, проблеми парку
У 1997 році монастир знову відкрили. На початку 2000-х починають висуватися різні ініціативи щодо реконструкції об’єкту.
У 2015 році парк отримує назву “Зелений гай”, і його надалі реконструюють.
У 2018 році відкрили реконструйовану частину парку, що становила 15 гектарів. Створили велоспуск, пандуси та сходи, які захищають від льоду. Парк прикрашають рівні доріжки, гарне освітлення, камери спостереження та безкоштовний wi-fi. Поряд із центральною алеєю зробили і дитячий майданчик, який захищений від вандалів. Крім того, у парку є динозаври. На Новий рік включається гарне підсвічування.
Наприкінці 2021 року презентували наступний етап реконструкції проекту, згідно з яким планувалося облаштувати відпочинок біля води. Повинні були впорядкувати і створити струмки, озера і водоспади. Схили розрили, але до модернізації справа так і не дійшла.
Варто зазначити, що окрім красивих краєвидів, чистоти, затишку у парку є й деякі проблеми. По-перше, реконструйовано його далеко не весь. По-друге, у городян виникають скарги. Багато хто з мешканців скаржиться на каналізацію поряд з парком, погано справи і з парковками, відвідувачам не вистачає місць, щоб ставити свої машини, а ті, хто живе поряд з парками, скаржаться на гучну музику, що шумно працює кінотеатр вечорами. А взимку буває, що погано посипають паркові доріжки, через що на таких крутих схилах можна впасти.
Сподіваємося, що парк Зелений Гай реконструюють до кінця, приберуть всі мінуси. І в нашому місті, як і старі зелені зони ремонтуватимуться, так і з’являтимуться все більше нових скверів та парків у різних районах.