На Дніпропетровщині чимало красивих куточків природи, про які варто знати кожному мешканцю регіону. Є в області об’єкт індустріальної спадщини — Кочубеївський рудник, який ще називають Кочубеївські штольні. Це місце дуже полюбляють туристи, які є фаворитами прогулянок печерами та катакомбами. Цікаве місце Кривбасу дореволюційних часів, що збереглось у гарному стані до наших днів. Далі на dnepr.name.
Унікальний об’єкт пропрацював лише 10 років, а далі століття стояв пусткою. Може про цей рудник ніколи б і не згадали, якби не у 2016 році місце не вибрали для знімання фільму “Червоний” за романом Андрія Кокотюхи.
Заснування рудника
Козацькі старшини — родина Кочубеїв, мають кримськотатарське походження. Засновник роду — Кучук-бей, який у XVII столітті приїхав (чи втік) із Криму на Лівобережжя й, називаючись Андрієм, вступив до запорізького війська. Син його був другом Богдана Хмельницького, а онук зрадником Мазепи. У 1799 році рід Кочубеїв отримав дворянський титул графів Російської імперії, а у 1831 році — титул князів. Дуже багато статків мали вони в Україні. Туди входили й землі біля Кривого Рогу. Кочубеї цінності землям не надавали, доки у Кривбасі не почали розробляти залізну руду.
З 1904 року у кар’єрі Кочубеївського рудника почали видобувати залізну руду з одного вузького пласта. Потужність покладу була 1,5-3,0 метри. Працював кар’єр недовго та з перебоями. Протягом 1904-1906 років видобули 39 тисяч тонн руди, а в 1913-1914 роках — лише 11,5 тисяч тонн руди. З 1915 року рудник перестав функціонувати.
Сам кар’єр має довжину 185 метрів і глибину 35 метрів. Схожий на щелепу з крутими, скелястими та обривистими схилами. Поруч знаходиться старий відвал, а на дні у відкритому вигляді високі підземні виробки та 5 штолень. Також є западина на місці старої шахти.
Відвал кар’єру
Відвал утворився разом з заснуванням кар’єру. Туди відсипали розкривні гірські породи з глин та суглинків. Він виглядає як нерівний пагорб 8 метрів висотою, де є похилі схили завдовжки 160 метрів. Поверхня відвалу за всі роки поросла степовою травою. Відвал вважають прикладом самовідновлення природи в умовах антропогенного ландшафту.
Штольні
З днища кар’єра починається вхід в Кочубеївські штольні, яких є 5 штук. Вони мають розгалужену та прямолінійну структуру в плані, а довжина підземних ходів складає 250 метрів. Штольні розташовані поперек простягання кар’єру й заклали їх в період роботи рудника для розвідування паралельних покладів залізної руди. Вони мають присадкуваті та вузькі вхідні отвори, а висота стель сягає до 1,5 метри. На стелі можна бачити старі цвяхи за які підвішували шахтарські ліхтарі. Стінки штолень — лимонітові сланці, розкрита геологічна будова Криворізької складчастої споруди.
Підземні виробки двох горизонтів — горизонтальні порожнини, що знаходяться на поверхні й з’єднуються в одну камеру висотою до 12 метрів. Також є горизонтальні балконні забої, що вказують на розроблення залізної руди в стародавні часи.
Туристичний маршрут
Штольні приваблюють людей, які полюбляють індустріальний туризм. Особливо їх багато стало після знімання фільму. Та місце більше полюбляють за гарний краєвид на місто Кривий Ріг, що відкривається зі штолень. Для облаштування справжнього туристичного маршруту є багато перешкод і в час війни їх вирішити дуже важко. Для цього місцева влада повинна звертатись до департаменту туризму. Роботи в цьому напрямку ведуться, щоб після відновлення місцини туди приїжджало багато гостей з інших регіонів країни.
Кочубеївський рудник відкриває туристам справжні таємниці давніх часів. Відвідувачі згадують, що під час екскурсій штольнями відчуваєш який страх підземних отворів, гобітів. Всі охочі відвідати таємне місце повинні брати з собою потужний ліхтарик та обов’язково вибирати зручне взуття та одяг. Прогулянка цікавою локацією принесе багато позитивних вражень.
