Протягом багатьох десятиліть Володимир Мелешко відігравав провідну роль у становленні та розвитку української металургійної науки. Його дослідження заклали теоретичні та практичні основи сучасного виробництва тонкого листового вальцювання. Завдяки його науковим працям і технічним розробленням було вдосконалено технологічні процеси на багатьох металургійних комбінатах Радянського Союзу. Про становлення тонкого листового вальцювання під керівництвом фахівця читайте далі на dnepr.name.
Ранні роки та інженерний шлях Володимира Мелешка
Володимир Мелешко народився 26 січня 1925 року у селі Кринички на Дніпропетровщині. У 1947 році він завершив навчання у Дніпропетровському металургійному інституті, здобувши знання та навички у галузі оброблення металів. Перший рік після випуску хлопець працював на Дніпропетровському металургійному заводі, де набував нового досвіду, який пізніше став основою його наукових досягнень. Уже з 1948 року він повернувся до рідного інституту як асистент кафедри, присвятивши себе викладацькій та дослідницькій діяльності.
У 1950 році Володимир Мелешко посів місце в Інституті чорної металургії, де працював до кінця життя. Учень видатного академіка Олександра Чекмарьова, він став одним з перших аспірантів інституту за напрямом «Оброблення металу тиском». У 1952 році чоловік успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Раціональне калібрування дрібносортних станів петльового вальцювання», здобувши ступінь кандидата технічних наук.
У 1963 році Володимир Мелешко очолив лабораторію листового вальцювання, де розпочалася нова сторінка його професійної діяльності. Під його керівництвом Інститут чорної металургії наприкінці 1960-х років перетворився на провідний науково-дослідний центр у галузі листовальцювального виробництва. Очоливши цей напрям, чоловік уже за рік став завідувачем відділу виробництва тонкого листа. У 1970 році він разом з колегами був нагороджений Державною премією УРСР за впровадження технології одночасного вальцювання двох злитків на обжимних станах.
У 1972 році Володимир Мелешко здобув ступінь доктора технічних наук, захистивши фундаментальну дисертацію на тему «Теоретичні та експериментальні дослідження та розроблення оптимальної технології виробництва тонких листів». У ній були узагальнені результати численних експериментів, які підтвердили ефективність нових технологічних рішень. У 1976 році чоловік дістав звання професора, що стало визнанням його багаторічної наукової, педагогічної та організаційної діяльності. Як наставник і керівник, він виховав цілу плеяду молодих фахівців.
Володимир Мелешко все життя залишався відданим рідному місту. Попри численні досягнення та визнання, він був скромною, працьовитою і цілеспрямованою людиною, для якої головним сенсом життя була наука. Навіть у зрілі роки чоловік не полишав досліджень, працюючи до останніх днів свого життя. Помер Володимир Мелешко 11 січня 1987 року. Його поховано на Сурсько-Литовському кладовищі у Дніпрі.
Визнання та значення наукової діяльності Володимира Мелешка
Володимир Мелешко посів почесне місце серед провідних діячів української науки 20 століття. Як засновник наукової школи листовальцювальників, він створив міцний фундамент для подальших досліджень у галузі оброблення металів тиском. Чоловік є автором понад 100 наукових праць і майже 50 авторських свідоцтв на винаходи, багато з яких отримали практичне застосування у промисловості. Важливою частиною його спадщини стала підготовка нового покоління науковців. Серед учнів науковця були доктори технічних наук Геннадій Левченко, Валерій Мазур, Сергій Воробей та інші, які продовжили розвивати започатковані ним дослідження.
