Заснований напередодні Другої світової війни, Інститут чорної металургії імені З. І. Некрасова пройшов складний шлях становлення. Після евакуації, повоєнного відродження та індустріальних реформ він продовжує здійснювати фундаментальні дослідження з технології виробництва чавуну, сталі, прокату та феросплавів. Так, установа формує стратегію розвитку металургійного комплексу країни, забезпечує інноваційне оновлення виробництва та інтеграцію української науки у світовий науково-технічний простір. Про історію становлення інституту, його наукові досягнення та внесок у розвиток металургії читайте далі на dnepr.name.
Історія заснування та розвитку ІЧМ
У 1939 році у системі Академії наук УРСР у Харкові було засновано Інститут чорної металургії з відділеннями у Дніпропетровську та Києві. Його першим директором став академік Максим Луговцов. Саме навколо нього об’єдналися видатні академіки Микола Доброхотов, Василь Свєчников, Георгій Курдюмов, а також члени-кореспонденти Василь Васильєв, Павло Ємельяненко та Іван Францевич, які заклали сталий науковий фундамент установи.
У 1953 році ІЧМ був переведений до Дніпропетровська. Новим директором став академіком Зот Некрасов, під керівництвом якого він отримав новий імпульс розвитку. Тоді на базі київських підрозділів установи було створено Інститут металофізики та Інститут проблем матеріалознавства. У післявоєнні роки її діяльність зосередилася на відновленні металургійних підприємств, створенні нових виробничих потужностей та розробленні ефективних технологій виплавки та обробки металу. До 1955 року в інституті сформувалися провідні наукові школи, очолювані такими фахівцями, як Олександр Чекмарьов, Сергій Кожевников, Кирило Стародубов, Костянтин Бунін та Наталія Воронова.
Визнання значення ІЧМ у розвитку галузі підтвердило рішення уряду 1963 року про його передання у підпорядкування Державного комітету з чорної та кольорової металургії, що закріпило за ним статус головної наукової організації галузі. У 1965 році, після чергової реорганізації системи управління промисловістю, він увійшов до структури Міністерства чорної металургії СРСР. Повернення у 1992 році до системи Академії наук України стало символічним завершенням великого історичного кола.
З початком нового тисячоліття перед ІЧМ постали нові виклики, зумовлені глобальними тенденціями переходу до ресурсоефективних та екологічно безпечних технологій. Завдяки його науково-технічному потенціалу у 2004 році були розроблені концептуальні засади Національної програми та Стратегії розвитку галузі. Ці документи визначили вектор інноваційного поступу, орієнтованого на впровадження наукомістких технологій, підвищення якості продукції та інтеграцію України у світовий металургійний простір.
У 2024 році ІЧМ відсвяткував 85-річний ювілей. За цей час він перетворився на унікальний центр, де поєднуються наука, інженерія та промислова практика. Особливо інтенсивною стала діяльність установи протягом останнього десятиліття. Лише за період 2014-2023 років на замовлення українських та міжнародних промислових структур було виконано 244 науково-дослідні роботи, майже половину з яких впроваджено на 88 підприємствах України та 12 за кордоном. Проте однією з найбільших проблем інституту залишається кадрове забезпечення. Наприкінці 20 століття чисельність співробітників скоротилася майже на третину, що робить питання залучення молодої генерації дослідників особливо актуальним.
Визнання та значення діяльності ІЧМ
Інститут чорної металургії імені З. І. Некрасова НАН України посідає провідне місце у вітчизняній та світовій науковій спільноті як головна наукова організація з проблем металургійного виробництва. У ньому були сформовані унікальні наукові школи, які охоплюють усі основні напрями чорної металургії. Це школи металургії чавуну, сталі та прокатного виробництва, фізико-хімічних і тепломасообмінних процесів, машинознавства, автоматизації та системи управління технологічними процесами. Низка наймасштабніших робіт колективу інституту була відзначена Державними преміями СРСР та України у галузі науки та техніки, що стало свідченням високого рівня досліджень і визнання міжнародних наукових досягнень.
