Радон у будинках Дніпра: чим небезпечний невидимий газ і як перевірити власне житло

Радон у будинках Дніпра — проблема, яку складно помітити без спеціальних вимірювань. Природний радіоактивний газ не має запаху, кольору чи смаку, проте може накопичуватися в підвалах, квартирах і приватних оселях. Його утворення пов’язане з розпадом природних радіоактивних елементів у гірських породах і ґрунті. Особливості геологічної будови Дніпропетровщини роблять тему радонового контролю важливою для регіону, але не дають підстав автоматично вважати небезпечними окремі райони чи будинки. Визначити реальний рівень концентрації газу можна лише за допомогою спеціальних детекторів. Де він накопичується, як перевірити повітря у квартирі та які технічні рішення допоможуть зменшити ризик? Далі на dnepr.name.

Радон: звідки береться природний радіоактивний газ і чим він небезпечний

Радон — природний радіоактивний газ, який утворюється в земній корі під час розпаду радію-226, що входить до природного радіоактивного ряду урану-238. Найбільше значення для оцінювання ризику в житлових приміщеннях має ізотоп радон-222. Його період напіврозпаду становить приблизно 3,8 доби. Газ вивільняється з гірських порід і ґрунту, переміщується крізь їхні пори та тріщини й може потрапляти до будівель.

Головна особливість радону — його неможливо виявити за допомогою органів чуття. Він не змінює запаху чи смаку повітря, не залишає видимих слідів і не спричиняє характерних негайних симптомів. На відкритому просторі газ зазвичай розсіюється, а в закритих приміщеннях за недостатнього повітрообміну може накопичуватися до значних концентрацій. Тому чистота й свіжість повітря, на перший погляд, не свідчать про відсутність радону.

Небезпека пов’язана передусім із продуктами його розпаду — радіоактивними частинками, які під час вдихання осідають у дихальних шляхах. Вони випромінюють альфа-частинки, здатні пошкоджувати клітини легеневої тканини та їхню ДНК. За тривалого впливу підвищеної концентрації радону зростає ймовірність розвитку раку легень. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, у різних країнах радон може бути причиною від 3 до 14% випадків цього захворювання.

Рівень ризику залежить від концентрації газу та часу перебування людини в забрудненому приміщенні. Особливо небезпечним є поєднання радонового впливу з курінням: ці чинники посилюють негативний ефект один одного. Водночас ризик існує і для тих, хто не курить. Саме тому контроль радону важливий не лише для окремих категорій населення, а й для всіх, хто тривалий час перебуває в житлових або громадських будівлях.

Геологічні особливості Дніпропетровщини: чому радон потребує уваги

Геологічна будова регіону — один із чинників, які варто враховувати під час оцінювання природного радонового ризику. За даними матеріалів з оцінки впливу на довкілля, близько 65% площі Дніпропетровської області розташовано в межах Українського кристалічного щита. Він охоплює правобережну частину області та південь лівобережжя. Кристалічний фундамент у деяких місцях залягає близько до поверхні — від нульової позначки до кількох десятків метрів.

Кристалічні породи, зокрема граніти та гнейси, можуть містити природні радіоактивні елементи. Під час розпаду урану утворюється радій, а з нього — радон. Якщо породи тріщинуваті, газ може переміщуватися крізь них і надходити до ґрунтового повітря. Далі його концентрація в будівлі залежить від проникності ґрунту, конструкції фундаменту, герметичності підлоги та повітрообміну.

Для Дніпра важливо враховувати, що територія області має неоднорідну геологічну будову. Український кристалічний щит займає не всю її площу, а геологічні умови можуть відрізнятися навіть на відносно невеликих відстанях. Тому загальна характеристика регіону не дозволяє визначити рівень радону в конкретному будинку або оголосити певну частину міста небезпечною.

Геологічна інформація допомагає зрозуміти, чому дослідження радону мають значення для Дніпропетровщини, але не замінює вимірювань. Навіть сусідні будівлі можуть мати різні показники через відмінності фундаментів, стан підвалів, особливості ґрунту та вентиляції. Саме тому оцінювати ризик потрібно на рівні конкретного приміщення, а не лише за картою геологічних порід.

Як радон потрапляє у квартири та приватні будинки Дніпра?

Основним джерелом радону в більшості будівель є ґрунтове повітря під фундаментом. Газ проходить крізь пори й тріщини землі, а потім проникає всередину через нещільності конструкцій. Найтиповіші шляхи — тріщини в бетонній підлозі та фундаменті, стики між стінами й перекриттями, зазори навколо водопровідних і каналізаційних труб, кабелів та інших комунікацій. Навіть невеликі отвори можуть пропускати ґрунтове повітря, якщо для цього виникають відповідні умови.

Найближче до джерела газу розташовані підвали, цокольні поверхи й технічні підпілля. Через це в таких приміщеннях концентрація радону може бути вищою, ніж у кімнатах на верхніх поверхах. Звідти газ здатен поширюватися сходовими клітками, шахтами та інженерними каналами. Проте підвищені показники можливі й у житлових приміщеннях над землею: радон не обов’язково залишається лише в підвалі.

На проникнення впливає різниця тиску між ґрунтом і внутрішнім простором будинку. Якщо тиск у приміщенні нижчий, повітря з-під фундаменту затягується через щілини та отвори. Такий ефект можуть посилювати витяжки, опалювальні прилади й вентиляційні системи за недостатнього надходження свіжого повітря.

Важливий і стан вентиляції. Після встановлення герметичних пластикових вікон природний повітрообмін може зменшитися. Якщо під час ремонту перекрили вентиляційні отвори або неправильно змінили систему, радон довше затримуватиметься в кімнатах. Самі вікна не є джерелом газу, але можуть змінити умови його накопичення. Тому проживання в новобудові також не гарантує відсутності радону: сучасні конструкції не виключають проникнення ґрунтового повітря через технологічні отвори та стики.

Додатковими джерелами можуть бути вода з підземних свердловин і деякі будівельні матеріали природного походження. Під час використання води розчинений у ній радон може вивільнятися в повітря, зокрема у ванній кімнаті та на кухні. Однак для більшості житлових будівель головним шляхом надходження газу залишається ґрунт.

Як перевірити рівень радону: вимірювання та нормативи

Побутовий дозиметр радіаційного фону не замінює спеціального радонового вимірювання. Звичайні прилади переважно визначають потужність дози зовнішнього гамма-випромінювання, а не концентрацію радону в повітрі. Для цього використовують детектори, показники яких виражають у бекерелях на кубічний метр (Бк/м³). Один бекерель відповідає одному радіоактивному розпаду за секунду.

Для тривалого дослідження застосовують пасивні трекові детектори. Це невеликі пристрої з чутливим матеріалом усередині. Радон потрапляє до їхньої камери, а альфа-частинки залишають у матеріалі мікроскопічні сліди. Після завершення вимірювання лабораторія підраховує їх кількість і визначає середню концентрацію газу за період дослідження. Такі детектори не потребують електроживлення та дають змогу оцінити тривалий вплив.

Електронні радон-монітори працюють інакше: вони реєструють концентрацію газу за допомогою вимірювальної камери й показують зміни показників у часі. Це корисно для оперативного контролю, пошуку періодів підвищення концентрації та перевірки роботи захисних систем. Водночас для оцінювання середньорічного рівня важливі тривалі вимірювання за затвердженою методикою.

Наказ МОЗ України № 1786 від 13 жовтня 2023 року передбачає проведення вимірювань протягом 30–90 календарних днів в один із холодних періодів року. Для трекових детекторів методика встановлює період експонування від 30 діб до кількох місяців. Це дає змогу врахувати коливання концентрації, пов’язані з погодою, опаленням і режимом вентиляції. Вимірювальні засоби розміщують у приміщеннях, де люди проводять найбільше часу, наприклад у спальнях або вітальнях. У багатоповерховому житлі дослідження передбачають на кожному поверсі, де є житлові кімнати.

В Україні референтний рівень середньорічної концентрації радону в житлових приміщеннях становить 300 Бк/м³. Для закладів освіти та охорони здоров’я встановлено нижчу межу — 100 Бк/м³. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує прагнути до показника 100 Бк/м³ у житлі. Якщо досягти його неможливо, національний референтний рівень не має перевищувати 300 Бк/м³. Важливо розуміти, що нормативна межа не означає повної відсутності ризику: зі збільшенням концентрації та тривалості впливу зростає ймовірність негативних наслідків для здоров’я.

Мешканці Дніпра можуть звернутися щодо дослідження до Дніпропетровського обласного центру контролю та профілактики хвороб. У березні 2026 року установа повідомила про придбання радон-монітора AlphaGUARD DF 2000. За інформацією центру, обладнання дає змогу вимірювати концентрацію радону в житлових і громадських будівлях, досліджувати ґрунт і питну воду, а також визначати місця надходження газу до приміщень. Перед зверненням варто уточнити, чи приймають індивідуальні заявки від мешканців, умови проведення дослідження, його вартість і можливість отримати офіційний протокол.

У результатах вимірювання потрібно насамперед перевірити одиниці — Бк/м³, тривалість дослідження та приміщення, у яких розміщували детектори. Якщо середньорічний показник у житлі перевищує 300 Бк/м³, необхідно з’ясувати шляхи надходження газу та спланувати заходи зі зниження його концентрації. Значення нижче цієї межі не означає, що радону немає, але свідчить про відсутність перевищення українського референтного рівня за умов коректно проведеного дослідження. Після протирадонових робіт вимірювання повторюють, щоб перевірити їхню ефективність.

Як захистити будинок від радону: інженерні рішення та профілактика

Зменшення концентрації радону починається з усунення шляхів його проникнення. У будівлях із тріщинами в бетонній підлозі, фундаменті або стиках стін і перекриттів проводять герметизацію. Також ущільнюють отвори навколо труб, кабелів та інших комунікацій. Для цього використовують матеріали, стійкі до вологи й температурних змін. Проте герметизація — лише один із заходів: якщо ґрунтове повітря продовжує надходити під будівлю, одних ремонтних робіт може бути недостатньо.

Для підвалів і технічних підпільних просторів важливо організувати належний повітрообмін. Залежно від конструкції будинку облаштовують вентиляційні отвори або механічну витяжку. Водночас потрібно передбачити приплив свіжого повітря та не створювати надмірного розрідження всередині приміщень. Неправильно налаштована витяжка може, навпаки, посилити затягування ґрунтового газу через щілини.

За підвищеної концентрації радону одним із дієвих рішень може стати система підплитного розрідження. Під бетонною підлогою облаштовують шар проникного матеріалу та встановлюють трубу, з’єднану з вентилятором. Він відводить ґрунтове повітря назовні, створюючи під будівлею зону зниженого тиску. Завдяки цьому газ прямує до витяжної труби, а не просочується крізь підлогу в житлові кімнати. Конструкцію системи та місце виведення труби визначають з урахуванням планування будинку, щоб радон не повертався через вікна або вентиляційні отвори.

Окрему увагу приділяють вентиляції житлових приміщень. Потрібно перевірити роботу припливних і витяжних каналів, не перекривати вентиляційні отвори та забезпечити стабільне надходження свіжого повітря. Звичайне провітрювання може тимчасово знизити концентрацію радону, але не усуває його джерело. Після закриття вікон рівень газу здатен знову зрости, якщо він постійно надходить із ґрунту.

Під час будівництва нових будинків протирадонові заходи передбачають ще на етапі проєктування. Під фундаментом укладають спеціальні мембрани, які перешкоджають проникненню ґрунтового газу. Стики полотен і місця проходження комунікацій ретельно герметизують. За потреби проєкт доповнюють проникним дренажним шаром і трубами для відведення радону. Такі рішення простіше реалізувати під час будівництва, ніж після завершення оздоблювальних робіт.

Після встановлення захисної системи обов’язково проводять повторні вимірювання. Вони показують, чи зменшилася концентрація радону та чи відповідає результат очікуваному ефекту. Якщо показники залишаються високими, перевіряють герметичність конструкцій, роботу вентилятора, стан повітроводів і правильність відведення газу. За необхідності систему коригують. Отже, радоновий ризик можна контролювати: для цього потрібні не випадкове провітрювання чи косметичний ремонт, а вимірювання, правильно підібрані інженерні рішення та подальша перевірка їхньої ефективності.

Джерела:

  1. https://dp.dpss.gov.ua/news/radon-nevydyma-nebezpeka
  2. https://uatom.org/2021/07/28/borotba-z-radonom-u-zhitlovomu-sektori.html
  3. https://nmc.dsns.gov.ua/kyiv/pamyatki-z-cz-ta-bzhd/scho-vi-povinni-znati-pro-nebezpeku-radonu
  4. https://dp.cdc.gov.ua/news/du-dnipropetrovskyj-otskph-moz-bulo-prydbano-radon-monitor-alphaguard-df-2000/
  5. https://phc.org.ua/sites/default/files/users/user159/%D0%A4%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%20%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D0%BA%20%D1%81%D0%B5%D1%80/Analit_zvit_Radon_2025.pdf
  6. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1874-23#Text
  7. https://health.gov.ua/structure/research-departments/laboratory-of-radiation-protection/06-08-2024-radon-risks-to-public-health/?utm_source=chatgpt.com
  8. https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/radon-and-health/?utm_source=chatgpt.com
  9. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK143225/
  10. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK143222/
  11. https://radiationproblems.org.ua/25_2020/NCRM_2020_Paper_11.pdf

Get in Touch

...