Косу на житловому масиві Перемога люблять не лише жителі Перемоги. Тут завжди багато рибалок, спортсменів, романтично налаштованих молодих людей, любителів піших прогулянок. Також сюди приїжджають мисливці за сумнівними скарбами, що ходять із магнітами вздовж берегової лінії. На косі добре будь-якої пори року просто всім. Далі на dnepr.name.
Намитий простір
У ХІХ столітті тут був острів. Він починався від нинішнього першого масиву та тягнувся до п’ятого. Називався острів Воронцовським, і в теплу пору року на острові було багатолюдно. Але будівництво гідроелектростанцій у СРСР вимагало жертв. В Ярославській області було затоплено місто Молога. Дніпропетровську під час будівництва ДніпроГЕС довелося пожертвувати Воронцовським островом, який у 1932 році пішов під воду.
Але святе місце порожнім не буває. У 70-х роках, разом із будівництвом житлового масиву Перемога було вирішено створити штучний півострів як зону відпочинку для городян та для проведення тренувань спортсменів-гребців. Дуже швидко Мандриківська коса (у 70-х її називали двома словами) стала популярним місцем для відпочинку та проведення дозвілля. Густа рослинність, прохолода води, чистий пісок – ти ніби у місті, і водночас далеко поза його межами. Тут можна зустріти екзотичних для міської межі птахів, на кшталт сови або жайворонка. Змії та їжаки вже нікого не дивують. Якось узимку бачили косуль – імовірно, вони дісталися коси з Придніпровська по льоду. З розташованого по сусідству яхт-клубу запливають качки-мандаринки та практично ручні ондатри. У квітні цього року відпочиваючі та рибалки з подивом побачили на косі лисицю. Тварина спокійно бігла бетонними плитами, якими викладені пішохідні доріжки, і сховалася під мостом.
Донедавна на косі була своєрідна визначна пам’ятка, яку любили діти – старий пароплав. Він довгий час катав людей Дніпром, а коли відслужив свій термін – був пришвартований до берега. Судно було обладнане бічними гребними колесами – як пароплав Паратова у фільмі «Жорстокий романс». Під власною вагою пароплав поступово йшов углиб прибережного піску. Нині над водою можна побачити лише фрагменти даху.
Боротьба за благоустрій
У рамках реконструкції Набережної Перемоги та спорудження яхт-клубу по сусідству з косою, постало питання перетворення і самої коси. Для початку було вирубано весь прибережний чагарник – від мосту і до корабля, що пішов під воду. І це не сподобалося не лише їжакам та зміям, які змушені були мігрувати з тих місць. Жителі Перемоги підняли таку хвилю обурення, що місцева влада вирішила відмовитися від витівки переробити косу під сучасний лад. Хоча обіцянки звучали привабливо: збудувати фонтани, озера, невеликі мости над водою, посилено озеленити і без того зелену місцевість. Побоювання мешканців можна зрозуміти: облаштування місцевості передбачає урбанізацію. Набережну в районі першого та другого масивів облагородили, збудували аквапарк, фонтан, решту закатали в асфальт та бетон. Стало набагато красивіше, ніж було.
Але без душі.