У ХХ столітті набирав популярність не тільки звичайний транспорт, а й екологічний. Що таке екологічний транспорт і яким він був у ті роки – ви дізнаєтесь у нашому матеріалі на dnepr.name.
Екологічний транспорт – транспорт, отримання енергії для якого не пов’язане з процесами горіння вуглеводнів, що їздить без бензину або мінімально його споживаючи, практично не забруднюючи довкілля. У ХХ столітті до них належали: трамвай, тролейбус, річковий трамвай, канатна дорога та метро. Весь цей транспорт використовували наші городяни.
Трамвай
Історія трамваю в Катеринославі розпочалася ще наприкінці ХІХ століття. Спочатку ходили бельгійські трамваї «вузькоколійкою», а з 1931 року трамвайна мережа поступово переходила на «широколійку».
У ХХ столітті трамвайна система бурхливо розвивалася. З кожним роком з’являлося все більше маршрутів, на початку 60-х років вже складалася з 12 ліній. Найпопулярнішим маршрутом залишалася “одиничка” (від залізничного вокзалу до Транспортного університету).
У 1960-х років вводиться в експлуатацію нова лінія по вулиці Чернишевській, що дає змогу запустити відразу два маршрути: номер 5 – від ДЗМО до Транспортного університету та номер 7 – від залізничного вокзалу, через проспект Пушкіна, до Транспортного університету. Остання є надійною “заміною” у разі ремонту трамвайних колій на першому маршруті.
Транспортні зміни тривали, у різні періоди часу, на різних ділянках, міська влада на одних маршрутах продовжує лінію, а на інших – навпаки, скорочує. Наприклад, 1968 року було прийнято рішення про демонтаж трамвайного полотна від вул.Центральної до пл. Дем’яна Бідного. Продовжують відкриватися нові депо, у ті роки було відкрито депо №3.
У 90-х роках економічна криза не могла не вплинути: закрився маршрут № 8, який возив пасажирів від Трубопрокатного заводу до вул. Давидова, а також закрилося депо №1.
Але якимось дивом змогли відкрити дві нові лінії, що возять пасажирів на лівий берег Дніпра. Це став маршрут №18, що сполучає Дніпровський електровагонобудівний завод та залізничний Лівобережний-3, а також №19 – від пл. Островського до Лівобережного-3.
Тролейбус
Одним із найстаріших видів «зеленого» транспорту є тролейбус, який їде від контактної мережі. Тролейбуси менш витратні, ніж трамваї. Не потрібно “звужувати” дороги для автомобілістів, а достатньо прокласти повітряну контактну мережу. Виготовляли опори наші дніпровські заводи “Карла Лібкнехта” та “Імені Молотова”. Вперше тролейбуси було запущено 7 листопада 1947 року. “Рогаті” почали їздити від вул. Пастера (тоді називалася Провіантська) до площі імені Горького (біля Парку Глоби була розташована). У 1948 році тролейбус продовжили до Парку Шевченка, ще за рік було прокладено два маршрути на лівий берег.
Цікаво, що перші тролейбуси були з Німеччини – “MAN”, їх пофарбували у блакитний колір. Тролейбусна мережа продовжила рости лініями як правому березі, і на лівому. У 1961 році відкрилися два популярні кільцеві маршрути – “А” і “Б”. У 70-ті роки відкриваються гілки на Перемогу, Тополя та Червоний Камінь. Тоді збудували і нове депо, під номером 2.
У 90-ті роки, як і в інших сферах, тролейбусний транспорт також відчував труднощі. Але в той же час змогли відкривати нові маршрути, надходили нові машини, в тому числі нашого Південного Машинобудівного заводу. У 1994 році в Дніпропетровську тролейбусні лінії досягли позначки 193 кілометри.
Річний трамвай
У 1932 році будується ДніпроГес у Запоріжжі, річка Дніпро стає повністю судноплавною.
У 60-80 роках, у Дніпропетровську річкою їздили, як і звичайні прогулянкові катери, так і пасажирські теплоходи “Ракета” та “Метеор”. Вони були радянськими річковими пасажирськими суднами на підводних крилах, використовувалися для швидкісних перевезень лініями протяжністю до 600 км. Обидва працювали на різних міжміських маршрутах, на них можна було дістатися з нашого міста як до сусіднього Запоріжжя, так до Києва та Одеси. Також вони «ходили» і містом, на різні острови. Для місцевих жителів така поїздка була не лише розвагою, а й найулюбленішим способом відпочинку. Адже можна було дивитися у віконце та милуватися неймовірними річковими краєвидами. “Ракета” від інших суден відрізнялася наявністю відкритої та широкої тераси нагорі.
Варто зазначити, що цей транспорт був дуже затратний, тому що споживав по 100 літрів палива на годину. Тому у 1992 році уряд вирішив, що утримувати їх не вигідно і від них вирішили від них відмовитися.
Канатна дорога
Канатна дорога у Дніпропетровську була відкрита у 1968-му році. Її збудували всього за декілька років, і вона дуже сподобалася дніпрянам, бо допомогла долати великі відстані по високих сходах, адже ми знаємо, що наше місто стоїть на трьох пагорбах. Довжина канатки досягала 717 метрів, з’єднувала готель “Рассвет” та Монастирський острів. “Родзинкою” цього чудового об’єкта був оглядовий майданчик, звідки відкривалися чудові краєвиди на Дніпро. Ще кращі пейзажі були надані з кабінки, “пролітаючи” над Дніпром було страшно та красиво водночас. Найсміливіші городяни стрибали з кабіни у воду, що змушувало канатку аварійно зупинитися на якийсь час.
Зображення канатної дороги помістили на путівниках, листівках, листах, фотоальбомах та багатьох інших.
Метрополітен
Найпроблемніший довгобуд нашої країни. Його будівництво розпочалося у 1980-х роках. Варто зазначити, що проблемами цього об’єкту є складні породи нашого міста та недостатнє фінансування. У ХХ столітті не було чудо-технологій і метробудівники здійснювали проходку власноруч, використовуючи заморожування ґрунту. На фінансування вплинула нестабільна ситуація в Україні. Якимись неймовірними зусиллями, метрополітен запустили у 1995 році. Одна гілка метро складається з 6 станцій, поєднуючи заводські райони та вокзали нашого міста. Інші три станції – “Театральна”, “Центральна”, “Музейна” так і продовжили будуватися. Хоча початкові плани будівництва включали 4 гілки: перша мала зв’язати Парус і Тополя, ще дві – лівий і праві береги, а четверта – пройти від Фрунзенського до ж/м Північний.
З кожним роком необхідність використання екологічного транспорту зростала, оскільки функціонування транспортної системи з викидом забруднюючих речовин повітря все більше погіршувала екосистему нашого міста.