Соми велетенських розмірів, які харчувалися людьми й телятами, осетри вагою під центнер та інші 20 видів цінної промислової риби, яка раніше водилася у Дніпрі. Все це тисячами кілограмів виловлювали вище Дніпровських порогів, а саме на околицях нинішнього Дніпра. Далі на dnepr.name.
Ще століття тому назад поряд з нинішнім промисловим містом Дніпро водилося більше 20-ти видів промислової риби. Порівнюючи із сьогоднішнім становищем річки, рибалці це здається неймовірним, адже з кожним роком екологічний стан річки тільки погіршується. Детальніше про виловлення риби в Надпоріжжі вивчалося у 1928-29 роки дослідницею Вірою Білецькою. Вона провела комплексне дослідження про рибальство вище Дніпровських поріг.
Яку рибу ловили містяни сторіччя тому назад?
Найбільшим скарбом для місцевого рибалки могла стати риба-сом, яка приголомшила своїми гігантськими розмірами. Соми виловлювалися місцевими рибалками за допомогою способу “клопила” – його суть у оригінальному дерев’яному орудді, на кінці якого є розширеність, яка нагадувала задню кінську ногу з копитом. Місцевий Дніпровський рибалка Кузьма Макеїв один із перших дізнався про гігантську рибину, яка водиться у наших краях – під час власне риболовлі, старий взяв на крюк більше 20 таких сомів, а вони в свою чергу почали крутитися навколо човна. Злякавшись, бідолаха втік з річки, ледве врятувавшись від пащ голодних сомів. Після цього він страждав на нервову хворобу, а згодом й назавжди залишив це заняття.
Найцінніша риба, яку раніше виловлювали на порогах була “червона риба” – це вид осетри, яка у 18 сторіччі водилася навіть у річці Прип’ять. Виловлюванням цих осетрів займались лише спеціалісти цієї справи – свої вміння передавали, ніби спадщину, від батька до дитини. Спроби зловити червонорибицю були на Вовнизькому порозі, а більш ефективним вони були на Ненаситці, де була їхня “столиця” (вони там більше всього водилися). Із ранньої весни, з кінця березня – до початку травня, для ловлення червоної риби використовували “самолови”.
Промислове рибальство відбувалося поки лише на Вовнизькому порозі. За сезон виловлювалося понад 320 тон різних вид риби, а популярних осетрів та оселедців добували більше у весняний період. Спійману рибу вивозили на продаж до Дніпропетровських базарів, а потім вже до Запорізької області. Товар, який не вдалося продати – коптився. Для цього зводилися коптильні – високі будівлі, до 4-ох метрів, у формі зрізаного конуса і зі звичайним димарем. Під ними була пічка-кабиця, яка топилася кизяком та прілою соломою.
Погіршення екологічної ситуації через вилов риби та ГЕС
Весною 1927-го року розпочалося зведення Дніпровської ГЕС, яка швидко вплинула на рибні багатства річки. Восени того ж року з обох берегів Дніпра з’явилися дерев’яні та ряжеві загати, через що почали звужуватися шляхи для проходу риби за течією ріки. Окрім того, будівельники незаконно збагачувалися запасами риби. Рибалки почали скаржитися навіть на ще недороблене веслування. Якщо у 1922 році у порозі міста спіймали 95-ть осетрів, то вже через п’ять років у двох міських порогах зловили не більше двох десятків. Із 1928-го року цей вид риби зник із Ненаситця.
1927-го року рибальство на Дніпровському порозі займалася ХДДІС (Херсонська Державна дослідна іхтіологічна станція). За статистикою спеціалістів, в цьому районі щорічно виловлювали як мінімум 800 тонн риби, що значно вплинуло на рибне багатство Дніпра. Тож порожню річку запропонували занести до списку районів, які мають державне значення – біля греблі Дніпровської ГЕС мали бути влаштовані спеціальні рибоходи, проте цей пункт так і не був реалізований.
На жаль, неконтрольований вилов риби містян, каскади гребель на Дніпрі, шкідливі викиди небезпечних речовин вплинуло не лише на риболовлю, а й в цілому на погіршення екологічної ситуації у Дніпровському регіоні. Ситуація залишається актуальною вже не один десяток років, проте масштабні проєкти із очищення Дніпра та зарибленням річки не заплановані навіть на майбутнє.
