В сучасному світі так тісно переплітається минуле та сучасне. Важко працювати люди Дніпропетровщини почали за історичних часів, бо щоб жити — треба трудитися. Це стосується, зокрема шахтарів, які в час війни й до неї працюють під землею. Варто зазначити, що оскільки багато чоловіків захищають країну, то через брак робочих рук на шахтах регіону працюють жінки. В області є певна кількість шахтарських містечок, де невтомні шахтарі виконують обов’язки на важкій роботі видобування. Далі на dnepr.name.
Окремо хочеться зануритись в історичні моменти формування одного з міст області, що славиться покладами залізної та уранової руди — це місто Жовті Води. Історія його виникнення пов’язана саме з промисловістю, розробкою залізорудних родовищ з подальшим розвитком гірничорудної промисловості.
Історичний розвиток
Різні краєзнавці проводили дослідження початку розвитку промисловості місцевості. Вони збирали та зберігали експонати, матеріали, що лягли в основу Міського історичного музею імені Ю. І. Пригожина. Розробляння залізної руди у Криворізькому басейні та створення Катерининської залізниці додали змін у господарську діяльність міста Жовті Води. У 1897-1898 роках відкрили Коломойцівський та Краснокутський рудники. У 1904 році Коломойцівський рудник перейшов у власність німецького “Товариства російської залізної промисловості”. У 90-х роках XIX століття відкрили ще рудники Одеського, Брянського, Криворізького товариств.
6 травня 1901 року після закінчення будівництва залізничної гілки від станції Жовті Води розпочалась значна промислова експлуатація рудника. На руднику “Жовта Ріка” працювало 60 осіб у 1901 році, а вже у 1904 році — близько 100. Робочими були більшість селян з місцевих сіл. Погані житлово-побутові умови, мала зарплатня призводили до протестів.
У період Першої світової війни багато працівників пішло на фронт. У 1915 році видобування руди знизилось до 13,2 млн пудів.
Шахти міста
У роки Другої світової війни почалась розбудова шахти “Капітальна”. У 1946 році відкрили невеликий рудник “Криворізького басейну імені Першого Травня” та “Жовта Ріка” з достатніми запасами уранових руд у покладах магнітного залізняка. Щоб створювати оборону, країні треба було мати уран, тому будували шахти “Вільхівська” та “Нова”.
У 1951 році створили Східний гірничо-збагачувальний комбінат. До 1960 року йшов період становлення уранового комбінату, розроблення та впровадження нових технологій ведення гірничих робіт, забудови нових шахт та інше.
У сучасності ДП “Схід ГЗК” найбільше підприємство у Європі, що забезпечує видобування уранової руди. Концентрат природного урану використовують для фабрикації свіжого ядерного палива.
Сучасні шахтарі Дніпропетровщини
Якщо говорити про інші шахтарські міста регіону, то варто згадати й Павлоград. Навколо міста є вугільні шахти, а професія шахтаря там цінується. Місто ніколи не цуралось статусу шахтарського і з часу, коли почався розвиток вугільної промисловості, професія шахтаря була досить популярною. Донедавна професію шахтарів поважали, але з початком війни ця робота занепадає.
Шахтарська робота, звісно, негативно впливала на сімейне життя шахтарських родин. Часто чоловіки втому від тяжкої праці компенсували її алкоголем чи ігроманією. Сучасна молодь вже не хоче шахтарської кар’єри.
Також ще одним моментом є те, що Павлоград знаходиться за 80 кілометрів від зони бойових дій Донеччини й часто обстрілюється росіянами. З початку війни з міста виїхало багато людей, в тому числі й працівників шахт. Також близько 3600 шахтарів було мобілізовано й вугільні підприємства зіткнулись з кадровою кризою, тому сталось так, що на шахтах працевлаштовують жінок. Вони працюють на посадах, які не потребують великого фізичного навантаження.
Повномасштабна війна багато перспектив поставила на паузу. Через атаки окупантів та ракетні обстріли важко заохочувати людей будувати світле майбутнє, зокрема працювати під землею. Поки що шахти в регіоні не зачиняють, хоч і йде війна, але попереджають про такі проєкти, щоб потім це не було неочікувано.
