У більшості людей відпустка асоціюється з морем, санаторієм, дачею. Але вистачає особистостей, які віддають перевагу активному відпочинку. З туризмом в Україні проблематично під час війни, однак вибратися до місць, де багато корисного й цікавого, можна завжди. Для цього не обов’язково їхати далеко, на Дніпропетровщині вистачає чудових куточків, де реально чудово відпочити з друзями чи родиною. Далі на dnepr.name.
Шолоховський каскадний водоспад
Неймовірно гарне місце знаходиться лише в 150 кілометрах від Дніпра, по суті, це декілька водоспадів протяжністю в 30 метрів і заввишки на 6 метрів. Розташовані на суміжній території Нікопольського та Апостолівського районів, великий водоспад ще називають Токівським – за назвою найближчого села. Увійшов до історії, як “Червоне каміння”, бо в місцевості переважає червоний граніт. Визнаний пам’яткою природи обласного значення.
Водоспад бере початок від правої притоки річки Кам’янки, завдовжки нараховує 14 метрів. На всій відстані зустрічаються природні гранітні ванни, де купаються або проводять час з вудками. Вчені відносять дату виникнення Шолоховського водоспаду до мезозойської ери, коли йшлося тільки про становлення людської цивілізації. Дуже гарне та цікаве місце для відпочинку, а останні кілька років на цьому місці проводять мотозустрічі скутеристи та байкери.
Дослідники відзначають, що умови для відпочинку були б ще кращими, коли б не забруднення території під час видобутку граніту. Раніше тут росли рідкісні рослини, котрі можна побачити вже лише в Червоній книзі України. “Збитки колосальні, – писав у своїх працях дніпровський історик-краєзнавець Павло Богуш, – з порушенням екології порушили й взаємозв’язок між природою, водою, землею, повітрям, тваринним світом. На щастя, лівий берег водоспаду це не зачепило, там ще реально відшукати підкам’яний тюльпан та проліски”.
Солоний лиман
Це унікальне озеро знаходиться в Новомосковському районі, між селами Знаменівка та Новотроїцьке, на околиці Самарського лісу. Кругле, в діаметрі – близько 1,8 кілометра, в центрі виділяється витягнутий острів, по берегах якого помітні невеликі затоки. Унікальність лиману полягає в його лікувальних властивостях: великі поклади особливої багнюки, котра має сильну протизапальну, розсмоктуючу, бактерицидну дію. Спеціалісти стверджують, що за хімічним складом вона не поступається всесвітньо відомій із Мертвого моря.
Цікаво, що Солоний лиман теж називають Мертвим, бо в ньому не живуть живі істоти, навіть мікроорганізми. Влітку часто пересихає, а коли вода приходить, то її не так вже й багато. Але приїздять сюди не купатися, а приймати лікувальні ванни, крім того, через високу концентрацію солі в повітрі, дихати дуже корисно для хворих на легені.
Версії про походження Солоного лиману
Варіантів існує декілька. Науковці більше схиляються до того, що це залишки давнього океану, друга версія – розкол земної поверхні через удар метеорита. У 2017 році місцеві жителі розповіли журналістам видання “Днепр Вечерний” про нестандартну теорію від Дніпровських уфологів, які проводили дослідження і своїх ідей не приховували. Дослідники запевняли, що Солоний лиман – це аномальна зона, недарма під час пересихання поверхня нагадує Місячну. Мовляв, багато століть тому тут розбився інопланетний корабель, у вирві від удару утворилося озеро.
Контейнери, що перевозили на кораблі, теж розбилися, біологічні суміші вилилися на землю й сприяли утворенню унікальної сіроводородної суспензії з лікувальними властивостями. Ще казали, ніби ступінь аномальності зони продовжує зростати, про що свідчить осолонення прісного озера, розташованого через дамбу від лиману. Друге підтвердження – поява на лимані великих запасів синьої глини з омолоджуючими властивостями. Вірити цьому чи ні – справа особиста, але можливістю побувати на процедурах практично на березі Мертвого моря, при цьому не перетинаючи кордон, вже користується чимало мешканців Дніпропетровщини.
Балка Сажівка
Це історична місцевість на околиці села Старі Кодаки, котра нараховує багато століть. Її називають українською Ірландією і цілком заслужено. Дуже мальовничий куточок, декілька століть тому тут був густий ліс, у 18 столітті неподалік розташовувалась козацька фортеця Кодак. Перше згадування про незвичайну балку зустрічається в літописах 13 століття, там видобували сажу для виготовлення пороху. У 17 столітті в балці виріс монастир, який простояв до 18 століття, а у 19 столітті місцевість обрали для промислових підприємств, зокрема, для чавуноливарного заводу. У 1930-х роках заснували парк, який приймає відвідувачів і досі.
Легенди Сажівки
Як і кожне старовинне місце, має свої загадкові історії й Сажівка. Перша – про монастир святого Миколая. Нібито там зберігалися дуже цінні реліквії, зокрема, чудотворна ікона Миколая Чудотворця, а перед зруйнуванням споруди їх сховали в таємному підземеллі та замурували вхід. Ще одна легенда – про привидів-ченців, які загинули при зруйнуванні монастиря й досі оберігають його таємницю.
Не обійшлося й без скарбів. Старожили переповідали, нібито в 19 столітті в одному з гротів балки сховав великі багатства один купець. І так вхід замаскував, що вже не відшукати. Доповнює перелік легенд історія про кохання. Як вродлива донька одного купця покохала гарного юнака, а коли той загинув у бою, щодня приходила на місце його загибелі та гірко плакала. З тих часів іноді в балці можна зустріти чарівну Білу панну.
Так що розваги в Сажівці є на будь-який смак. У 2024 році це – густий ліс, де живуть різні птахи та тварини, є декілька історичних пам’яток, можна побачити залишки фортеці, монастиря, чавуноливарного заводу. Або спробувати пошукати скарби чи побачити в місячну ніч Білу панну, але то вже для найхоробріших авантюристів.
Гора Калитва
Знайти це диво природи можна в Царичанському районі, неподалік річки Оріль та села Китайгород. Гора одразу виділяється з різнотрав’я ковилового степу, її вік науковці визначили в 300 тисяч років. Заввишки у 80 метрів, утворилася за останнього дніпровського зледеніння. Виділяється північний схил – більш пологий, а східний та південний порізані ярами, котрі сягають до 17 метрів глибини. Складається гора Калитва з ґрунтових, глиняних, піщаних і кам’янистих порід, які поєдналися після селевих потоків, виходів ґрунту. Знаходять науковці й залишки скам’янілої деревини.
Зі старослов’янської мови назва гори перекладається, як “рідка багнюка”, хоча історики більш схиляються до іншої версії. За козацьких часів тут стояв захисний вал із прапором, котрий запорожці називали “калиткою”. Збереглася й друга назва пагорба – “Караул-гора”, бо звідси козаки спостерігали за степом, чи не насувається ворог, і розводили багаття при небезпеці. В легендах про гору Калитву згадують і численні скарби, котрі заховали запорожці. Відшукати їх досі не вдалося, а от залишки доісторичних тварин у ґрунті археологи неодноразово знаходили.
Захисник гори Калитви
Краса Царичанського краю здавна приваблює туристів, входить до маршруту й гора Калитва. Це чудове урочище пережило чимало змін, найважчим стало випробування у 1934 році, коли почалося руйнування через ерозію ґрунту. Мешканець села Китайгород Панас Бутенко побачив ці неприємні зміни і зібрав односельців, аби врятувати пам’ятку давнини. Люди засіяли гору насінням білої акації, щоб рослини стримували воду. Заліснення Калитви тривало з 1934 до 1967 року, у 2024 році тут можна побачити близько 100 гектарів вкритого різними саджанцями пагорба.
У 1982 році Калитва отримала статус заповідного урочища місцевого значення. А на знак поваги рятівнику Панасу Бутенку біля підніжжя пагорба люди встановили пам’ятник – гранітну брилу зі знаковим написом від вдячних нащадків за насадження лісу та порятунок гори Калитви.