Чимало людей мріють хоч іноді пожити якомога далі від великих міст, поставити десь у лісі невеличку хатинку та побути наодинці з природою. Такі практики дійсно пропонують психологи, але зовсім не обов’язково для цього вибиратися за кордон або пристосовуватися до умов без цивілізації в хижці. Достатньо вибратися на екскурсію до гарного лісу, і весь ваш негатив природа швидко поглине. Найкращий варіант для мешканців Дніпропетровщини – Самарський ліс, який називають величезним островом дикої природи. Далі на dnepr.name.
Як знайти на мапі Самарський ліс?
У Дніпропетровській області чимало гарних, унікальних місць, які зачаровують красою, приваблюють легендами й таємницями, котрі століттями намагаються розгадати науковці та краєзнавці. Одне з них – Самарський ліс або Самарський бір, його ще називають Присамарським лісовим комплексом. За розмірами посідає 2 місце в Центральній Україні після Черкаського бору. Вчені запевняють: аналогів цьому витвору природи немає не лише в степовій Україні, а й у всій Європі.
Сюди вже багато років приїздять туристи, фотографи, науковці з різних країн. Тут знайдеться багато цікавого для різних спеціалістів. Розташувався Самарський ліс у Новомосковському і Павлоградському районах, налічує завдовжки 30 кілометрів, а завширшки – 6 кілометрів. Загальна площа – 15 000 гектарів. Шукати його на мапі треба за течією Самари, там, де вона впадає до річки Вовчої й тягнеться до селищ Черкаське та Гвардійське.
Скільки років Самарському лісу?
На це питання складно відповісти точно, бо вчені висловлюють різні версії. В цілому – від 10 до 13 тисяч років, народився ще за часів останнього зледеніння. Це не тільки унікальні види дерев, а й різні типи ґрунтів, багато диких тварин, птахів і рідкісних рослин. Тут легко знайти дуби, ясені, клени, сосни, окремо розташована рідкісна дубова діброва, де вік дерев становить від 300 років. Ділянки лісу на правому березі річки Самари виділяються байрачними лісами, а ще там можна відшукати залишки цілинного чорноземного степу, що зберігся лише на території Самарського бору. Вчені стверджують, що тисячі років тому на місці лісу була річка, а Самарський ліс виріс на дні водойми. Тому й залишився піщаний ґрунт, на деяких ділянках його глибина доходить до 40 метрів.
Дослідники вважають, що в Іпатіївському літописі під назвою “Блакитний” згадується саме Самарський ліс, бо описують його як розташований між нижньою течією Самари та східним берегом Дніпровської луки. У 1187 році, коли київські князі збиралися йти на половців, в околицях бору стояли половецькі вежі та отари худоби. Назву “Блакитний” історик Володимир Кудряшов пояснює кольором деяких порід дерев: лоза, верба, осокір. Хоча в Самарському лісі є й листяні та соснові дерева, які за кольором ближчі до чорного та червоного. Однак не можна забувати й про те, що протягом століть ліс змінювався, збагачувався новими деревами. Збереглася також інформація, що в Самарському борі брали деревину запорожці для будівництва куренів, “чайок”, церков. Недарма ж називали річку Самару “святою” за її родючість та щедрість.
Самарський бір у працях науковців
Першим згадав про багаті ліси на берегах річки Самари французький інженер Левассер де Боплан, коли складав у 1651 році “Опис України”. Зазначав, що з околицями Самари не може порівнятися жодне місце на землі. З ним погодився й відомий дослідник Дмитро Яворницький. Він описував, які по обох берегах річки ростуть багаті ліси, котрі вважаються головною заповідною дібровою запорізьких козаків. У 16-17 століттях Самарський ліс нараховував 182 версти завдовжки й 20 верст завширшки. Ці місця називали люди незнаними й несходимими, мабуть, не існувало мисливця, котрий вивчив би їх вздовж і впоперек.
Флора Самарського лісу
Осикові гаї, вільхові трясовини, вербняки, осокірники, озера, стариці, очеретяні та сфагнові болота – ботанікам тут вистачить матеріалів для вивчення не на один рік. Посередині масиву лісу збереглися залишки ендемічного піщаного степу. А на галявині біля перекату Самари збереглися аж 8 кремезних дубів, кожний із яких нараховує не менше 300 років. Побутують легенди, ніби висадили їх запоріжці, котрі дуже шанували дуби за їхню міць, називали символом сили й мужності. Сучасні езотерики відзначають, що відпочинок під цими деревами наповнює людину енергією, забирає негатив.
Чимало в Самарському лісі й цілющих рослин, найчастіше зустрічаються любка дволиста і зозулинець болотний, мох сфагнум. Зберігся навіть такий представник давньої флори, як плавун булавоподібдний. Тому вибиралися до лісу й запорізькі знахарі, аби зробити гарний запас ліків. Тільки папороті нараховується 14 видів, які за пишністю легко змагаються з пальмами. Біологи виділяють такі рідкісні види, як “Страусник”, “Орляк”, “Щитовник чоловічий”. Так що недарма січовики називали околиці Самари обітованою Палестиною, адже отримували звідти не лише деревину, а й дичину, мед, віск та рибу.
Дивовижна фауна Самарського бору
Біля лісу розташовані лимани: Булахівський та Солоний, а солончакові заливні луки приваблюють безліч птахів: гусаки, журавлі, качки, кулики, лебеді, чаплі. Дослідники навіть помічали рідкісних птахів: змієїда, орла-могильника, орлана-білохвоста, котрі занесені до Червоної книги України. Вони дуже рідко зустрічаються у живій природі. Можна побачити зубра або дикого кабана, тому блукати лісом самостійно, ще й на самоті дуже не рекомендується. Живуть тут й менш небезпечні тварини: горностаї, лісові куниці, видри. Можна зустріти величезну косулю. Дослідження українських зоологів стверджують, ніби цей вид належить ще до давньої сибірської раси.
Чим корисні екскурсії до Самарського лісу?
Крім чарівних куточків природи, затишку багатовікових дерев, ліс зачаровує ще й співом пташок, смачною водою з річок і джерел. На Дніпропетровщині жартома називають цю місцевість Самарською Швейцарією. Можна приїхати на коротку або довгу екскурсію, пожити в наметах. Вибрати місце допоможуть місцеві екскурсоводи. Розпалювати багаття дозволяють, але тільки з дотриманням правилам, які пояснюють новачкам. Суворість вимог зумовлена тим, що піщаний ґрунт і на сонці нагрівається до 50 градусів, а іскри чи недопалка вистачить для старту страшної лісової пожежі.
Восени Самарський ліс – рай для грибників, тут легко відшукати маслюки, вовнянки, підберезники, синьоніжки, опеньки, рядівки, печериці і багато інших їстівних грибів. Екскурсоводи спеціально розробили екологічні стежки для дітей і дорослих. Можна відвідати гарні галявини з конваліями, фіалками, а навесні тут дуже багато пролісків.
Пропонують також взяти участь у спортивних змаганнях, набути навичок виживання в лісі, які завжди стануть у пригоді. Підлітки із задоволенням вчаться ще й в’язати вузли, розпалювати вогнища за будь-якої погоди, надавати першу медичну допомогу. Розроблені й цікаві маршрути для любителів велосипедного спорту. Але не менш важливим є те, що в Самарському лісі дуже цілюще повітря. Вчені стверджують, що в ньому багато фітонцидів, котрі виділяють сосни, тому відпочивати в цій місцевості корисно людям з проблемами легенів.
Історичні маршрути для дітей і дорослих
Поціновувачі краєзнавчого туризму можуть взяти участь у подорожі історичним маршрутом. Учасникам пропонують відвідати місце партизанського табору в роки Другої світової війни, побачити дуб, де був колись чатувальний пост, місця боїв. Є навіть спеціально відновлена штабна партизанська землянка. Екскурсоводи розповідають про партизанські загони Присамар’я, розгром карателів у селі Вільне, звільнення військовополонених з концтабору в Знаменівці.
Тому в Самарському лісі кожен може відшукати відпочинок або роботу до душі: можна приїхати в компанії, з родиною або самостійно. Варто побувати тут хоча б заради того, аби побачити землю предків у її первинній красі, котра збереглася тільки на цьому куточку землі, який запорожці називали Самарською Палестиною.
Джерела:
- https://we.org.ua/malovnychi-kutochky-ukrayiny/dnipropetrovska-oblast/samarskyj-lis/
- https://www.dnipro.libr.dp.ua/Samarskiy_lis
- https://bon-boisson.ua/tut-zhyve-bon-buasson/samarskyj-lis-100-rokiv-tomu/
- https://11tv.dp.ua/news/dp/20200708-unikalne-riznomanittya-roslyn-desyatky-vydiv-ptahiv-ta-tvaryn.html
- http://gubernya63.ru/dostoprimechatelnosti/parks/samarskie-dubravy.html