Лише ті, хто любить подорожувати, можуть уповні оцінити красу далеких островів Дніпра, один із них уособлює водночас і острів, і скелю. Його так і називають: Стрільча скеля – скеляста гряда між Сурським і Лоханським порогами. Розташований неподалік Рибальського півострова, де Дніпро впадає в річку Мокра Сура. Це невеличкий острівець, але з нього відкривається дивовижний за красою краєвид на затоплений Звонецький поріг. А ще він зберігає таємниці давніх скарбів, які залишили запорожці, і приховані цінні знахідки для археологів. Далі на dnepr.name.
Де шукати на Дніпрі Стрільчу скелю?
Цей острів розташований на 1,5 кілометра нижче за течією від села Волоське, лише 30 метрів віддаляє його від високого правого берега Дніпра. Розміри – 74 на 42 метри, з тонким шаром відкладень, основна поверхня – міцний граніт. На картах Катеринослава 1768 року позначався, як острів “Лоханська Стрелиця”– від назви близького до нього Лоханського порогу. Коли збудували ДніпроГЕС у 1932 році, частина острова зникла під водою, залишилася тільки верхівка скелі, котра остаточно закріпила обрану назву. Раніше у південній частині острів мав велику піщану косу, котра теж щезла в глибині.
Таємничі запорізькі скарби
Старожили переповідають, ніби на цьому острові знайшли чудову схованку для своєї здобичі січовики. Нібито після того, як заховали, одного джуру почали жорстоко сікти різками, той довго не міг второпати, що трапилося. Почав питати, за що, а йому відповіли: аби добре місце запам’ятав. Хлопчина таки вирвався, повернувся на Січ. Але навіть жорстока наука не допомогла йому відшукати потрібне місце, коли знову повернувся на Стрільчу Скелю вже старим дідом. Бо все камінням загорнуло.
Цю народне оповідання записав етнограф Яків Новицький зі слів місцевого мешканця Тимофія Каверми. А у 1876 році переказ опублікували спочатку відомий діяч Михайло Драгоманов, потім – сам Новицький у збірнику “Запорізькі та гайдамацькі скарби”. На цей матеріал посилався і видатний вчений Дмитро Яворницький, коли складав географічно-історичний нарис “Дніпрові пороги”. Хтозна, чи була частка правди в розповіді селянина Тимофія, але з його легкої руки легенда пішла гуляти в люди. Однак шукали той козацький скарб тільки до початку 20 століття, а коли Стрільчу скелю затопило, охочих збагатитися поменшало. А згодом і зовсім про те забули.
Де взялися на острові запоріжці?
У найбільш допитливих виникало питання: якщо козаки сховали скарби, чому за місцем добре не доглядали, доглядальника не залишили? Бо Хортиця ж далеченько. Проте було, кому доглядати, якщо повірити в байку про скарб. Неподалік острова Стрільча скеля розташоване село Волоське, історія його незвичайна. За переказами старожилів під час російсько-турецької війни татари полонили неподалік міста Ясси 700 волохів і євреїв, гнали їх до Криму. А запорожці відбили та привели до порогів Дніпра, оселили перед річкою Мокра Сура. Так з’явилося село Волоське, а згодом до волохів стали переселятися й запорожці, котрі вже прагнули мирного життя. От вони і доглядали за скарбами, захованими на острові.
Ще академік Дмитро Яворницький описував Волоське, що закінчується воно високою кам’яною грядою з 2 горами, одну називають Скелею, а другу – Бичковою скелею. У 19 столітті тут розташовувалися каменоломні. Але у 21 столітті їх вже не побачити, бо після Другої світової війни видобуток вимагали великий, тому скелі підірвали та переробили на камені. Деякі дослідники навіть висували версію, ніби в цих місцях: селі Волоському або на Стрільчій скелі мріяв знайти останній спочинок Тарас Шевченко. Бо одразу за Лоханським порогом починається Дзвонецький, за ним – Ревучий, більше відомий у народі, як Ненаситець. Ревучий згадує у своєму “Заповіті” батько Тарас.
Археологічна цінність острова Стрільча скеля
Але якщо облишити легенди й повернутися до реальності, то варто згадати дуже цінні археологічні знахідки, які відшукали на цьому острові. Вони й довели, що люди почали селитися тут ще 5000 років тому. Першою про це заявила видатна жінка-археолог 19 століття Катерина Мельник-Антонович, у 1888 році вона відшукала стоянку-майстерню людини кам’яної доби. Дослідниця стверджувала, що там обробляли сировину, і це – найбільша у південній Росії така майстерня, де є багато полірованих кам’яних знарядь, кістяних, гончарних виробів. Створені вони талановитим для того часу майстром, бо речі мають різні форми й візерунки.
Дослідниця довела місцеве виготовлення посуду, бо глина мала особливі домішки з подрібнених мушлів. Варто згадати, що до відомої археологині працювала на острові Стрільча скеля ще й дослідниця Анастасія Карцова, яка заохотила до археології молодого Дмитра Яворницького. Але заявити про знахідки пощастило Катерині Мельник-Антонович. Про результати роботи вона доповіла на 8 археологічному з’їзді у 1890 році, що принесло їй не лише визнання, а й заслужену славу.
Подальші археологічні дослідження Стрільчої скелі
Після Катерини Мельник-Антонович на острів почали прибувати різні археологічні експедиції. У 1907 році проводив розвідку дослідник Микола Макаренко, після нього – відомий археолог Трохим Романченко. Але похвалитися цінними знахідками не змогли. Після затоплення острова у 1932 році повернутися туди було проблематично, тому дослідження продовжили тільки у 1946-1949 роках.
Допомогло те, що після вибуху греблі на початку Другої світової війни Дніпро повернувся у старе річище, чимало затоплених островів знов вийшли на поверхню. В цьому переліку була й Стрільча скеля. Розкопки проводили вчені Добровольський і Даниленко, вони підтвердили виняткове значення багатошарового поселення Стрільча скеля для періоду неоліту і раннього енеоліту. Йшлося про роль знахідки для Дніпровського Надпоріжжя і всієї Південної України, що підтверджувало висновки археологині Мельник-Антонович. Вона казала про прояви доби бронзи, які Даниленко відносив до катакомбної культури, а Добровольський – до культури острівних поселень Надпоріжжя.
Археолог Тєлєгін, який проводив обстеження Стрільчої скелі у 1987–1988 роках, писав про залишки ямної культури, але цей висновок спростували дослідники експедиції Дніпропетровського університету у 1989 році. Однак всі дослідники зійшлися на тому, що вироби з кам’яної майстерні варті уваги, особливо оригінальні сокири-молоти. На великий жаль сучасних археологів, матеріали дослідників Стрільчої скелі Мельник-Антонович, Даниленка і Добровольського так і залишилися неопублікованими. Їх частково втратили, а те, що збереглося, невідомо, де перебуває на початку 21 століття.
Наукові висновки від Стрільчої скелі
Ця дивовижна і мальовнича місцевість більше приваблює туристів, хоча й науковці не відмовилися б там попрацювати. Перші дослідники висловили думку, що острівні поселення, аналогічні тим, що знайшли на Стрільчій скелі, були природними фортецями на багатьох островах Дніпра. А в них селилися гарні майстри, чия продукція розходилася по багатьох інших поселеннях. Йдеться про пізньоямно-катакомбний період, про який збереглося не так вже й багато відомостей.
Можливо, таких ремісних центрів було багато на островах Дніпра, і Стрільча скеля – лише один із небагатьох, якому пощастило на археологів. Але після підйому рівня води в Дніпрі й затоплення островів згадувати про це вже немає резону. Хоча і кам’яна майстерня, і щедрі поклади сировини на острові, і стрімкі береги-охоронці говорять про вірогідність цієї версії. Втім, не можна виключати й те, що затоплені острови ще вийдуть на поверхню з тих чи інших причин. І тоді українські археологи зроблять не одне цікаве й приголомшливе для всього світу відкриття.
Джерела:
- https://www.dnipro.libr.dp.ua/Strilcha_Skelya
- https://voloske.com.ua/places/301-strilcha-skelia.html
- https://shron1.chtyvo.org.ua/Kovalova_Iryna/Strilcha_Skelia__remisnychyi_tsentr_bronzovoi_doby_Dniprovskoho_Nadporizhzhia.pdf?PHPSESSID=2l7l00q7ciumr1bb9fikhkpu07
- https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2798102-volohi-na-beregah-dnipra.html