Стрільчий острів — унікальна пам’ятка Надпоріжжя, де зійшлися природна винятковість і багатотисячолітня історія людського життя. Археологічні дослідження довели, що люди мешкали тут ще з кам’яної доби. Так, територія стала ключовим джерелом для вивчення етнокультурних процесів Південної України. Про історичні легенди, археологічні відкриття та наукові дослідження Стрільчого острова читайте далі на dnepr.name.
Історія заснування та розвитку Стрільного острова
Про Стрільчий острів ще у 17 столітті згадував відомий французький інженер і картограф Гійом де Боплан. Подорожуючи Дніпром, він зауважив, що між першим і останнім порогами є лише два острови, які не зникають під водою. Один з них — Стрільчий — вражав своєю неприступністю: високий кам’яний масив зі стрімкими берегами, приблизно пів тисячі кроків завдовжки та не більше сотні завширшки. Боплан підкреслював, що люди там майже не бували, а вся територія була оповита диким виноградом.
Здавна люди розповідали, що на Стрільчому острові запорожці заховали великий скарб. Вони викопали глибоку яму, склали туди золото, срібло і зброю та засипали піском. Щоб ніхто не виказав місце схованки, козаки поклали на пісок хлопця і жорстоко били його, доки він не здогадався, що його карають для того, аби він назавжди запам’ятав, де лежить скарб. Після цього його відпустили. Минуло багато років. Уже старим чоловіком він повернувся шукати скарб, пам’ятаючи прикмети місця: дуб на березі з гілкою, що вказувала на острів. Та дуб зник, місцевість змінилася, і коштовності так і не були знайдені. Лише сама легенда про них збереглася у народній пам’яті.
Археологічні відкриття остаточно зняли зі Стрільчого острова ореол лише легендарного місця і перетворили її на повноцінний науковий феномен. Виявилося, що ця кам’яна брила посеред Дніпра була привабливою для людини задовго до козацьких часів, коли формувалися перші осередки осілого життя. Особливої ваги цим дослідженням додає те, що біля джерел вивчення острова стояли жінки-археологи, зокрема Анастасія Карцова та Катерина Мельник-Антонович. Їхня наполегливість і наукова інтуїція дали змогу не лише відкрити стоянку, а й осмислити її значення у ширшому контексті історії Півдня України.
Стаціонарні археологічні розкопки розпочалися у 1946-1949 роках, під час робіт другої Дніпрогесівської експедиції. Вони стали можливими через повернення Дніпра у старе річище після руйнування греблі у роки Другої світової війни. Дослідження, проведені Аркадієм Добровольським і Валентином Даниленком, довели, що Стрільча скеля є багатошаровим поселенням, ключовим для вивчення етнокультурних процесів неоліту та раннього енеоліту Надпоріжжя. Археологи зафіксували послідовну зміну культурних горизонтів, що відображає тривале й безперервне освоєння цієї території. Останні археологічні дослідження на території у 1989 році уточнили межі поселення, стратиграфію культурних шарів і стан збереженості пам’ятки, але не призвели до відкриття нових сенсаційних об’єктів.
Сучасні відвідування Стрільного острова, зокрема виїзди ентузіастів у 2019 році, не виявили жодних «козацьких скарбів», про які говорить народний переказ. Натомість було зафіксовано значне засмічення території. Окремим явищем стало її використання як місця екстремального дозвілля. Молодь перепливає сюди з берега, підіймається на скельні виступи та стрибає у воду з великої висоти. Такі стрибки справляють сильне враження, проте пов’язані з реальною небезпекою. На острові та у воді часто трапляються змії, які вигріваються на камінні, ховаються під берегом і вільно плавають у Дніпрі, що створює додатковий ризик для відвідувачів.
Визнання та значення Стрільчого острова
Стрільчий острів є визнаною археологічною пам’яткою Надпоріжжя, значення якої підтверджене як польовими дослідженнями, так і науковими публікаціями кінця 19-20 століть. Його унікальність полягає у поєднанні природної неприступності та виняткової насиченості культурними шарами, що охоплюють період від кам’яної доби до бронзового віку. Крім того, народні перекази про козацькі скарби інтегрують острів у ширший контекст запорізької традиції та фольклору, поєднуючи реальну географію з міфологізованим минулим.
