Серед індустріальних ландшафтів Криворіжжя балка Північна Червона зберегла рідкісний острів природного степу. Маючи виняткову геологічну та екологічну цінність, вона є найбільшою балкою у басейні річки Саксагань. Недарма саме ця територія отримала статус ландшафтних заказників різного рівня охорони. Докладніше про історію, природну цінність та трансформації балки Північної Червоної читайте далі на dnepr.name.
Історія заснування та розвитку балки Північної Червоної
Формування балки Північної Червоної пов’язують з падінням метеорита приблизно 360-400 мільйонів років тому. За цією версією, сучасний рельєф виник у межах давнього ударного кратера, сліди якого збереглися у структурі порід і формі місцевості. Особливу цінність території становлять унікальні відслонення порід криворізької серії докембрійського віку, яким понад два мільярди років. Її природний образ доповнюють і сліди господарської діяльності минулих століть. Уздовж схилів долини можна знайти невеликі старі кар’єри та відвали, а також залізничний насип і опори мосту, збудованого наприкінці 19 століття.
Не менш важливою є і біологічна цінність балки Північної Червоної. Тут зосереджена надзвичайно різноманітна флора, що зумовлена складним рельєфом і вигідним географічним положенням. У межах долини виявлено 416 видів рослин, мохів, лишайників і грибів, які належать до 227 родів і 57 родин. Серед них шість видів, занесених до Червоної книги України, а ще 28 перебувають під охороною на рівні Дніпропетровської області. Тваринний світ балки також вражає своїм багатством. За результатами зоологічних досліджень тут мешкають 436 видів представників фауни — від амфібій і рептилій до птахів, комах і ссавців.
Залишки опор Катерининської залізниці у балці Північній Червоній стали своєрідним матеріальним маркером часу, коли інженерна думка намагалася підкорити складний рельєф. Прокладена через кілька губерній півдня та сходу України, вона відігравала важливу роль у зв’язку Криворізького басейну з іншими регіонами. Мости, що перетинали балку, були частиною цієї масштабної інфраструктури. У 1935 році на високих опорах з’явилася нова переправа, але вже за два десятиліття обидві споруди було демонтовано. Причиною стало активне розгортання кар’єрів, які докорінно змінили господарське використання території.
У другій половині 20 століття поступово змінювалося ставлення до балки Північної Червоної. З 1972 року розпочалося систематичне наукове вивчення її рослинного світу фахівцями Криворізького відділення Донецького ботанічного саду. Ці дослідження заклали підґрунтя для подальшого заповідного статусу території. Уже у 1974 році її взяли під охорону як геологічний заказник місцевого значення. У 1983 році балка площею 28,3 гектара здобула статус ландшафтного заказника загальнодержавного значення, що стало важливим кроком у збереженні її природної спадщини.
З часом балка Північна Червона відкрилася для широкої громадськості як простір не тільки для споглядання, а і для активного відпочинку. Недивно, що кам’яні опори давно вподобали екстремали. Тут з’явилися маршрути для скелелазіння, а висота й конфігурація конструкцій зробили це місце привабливим для роуп-джампінгу. На базі однієї з опор було облаштовано скеледром, де клуб «Еверест» проводить тренування для місцевих альпіністів. Водночас щороку район так званого Червоного мосту стає майданчиком для приватних і міських фестивалів з альпінізму та скелелазіння. Так, до 2014 року тут також регулярно проходили ігри «Криворізького страйкбольного корпусу», включно з нічними сценаріями, які додавали ландшафту особливої атмосфери.
Визнання та значення балки Північної Червоної
Балка Північна Червона вважається одним з найцінніших і найвпізнаваніших природних об’єктів Криворіжжя. Як найбільша балка у басейні річки Саксагань, вона зберегла рідкісний для промислового регіону масив справжнього степового ландшафту, який майже безперервно фіксує геологічну та природну історію території. Саме усвідомлення її наукової, природоохоронної та освітньої цінності посприяло створенню на її основі двох ландшафтних заказників — загальнодержавного та місцевого значення. Це визнання закріпило за територією статус ключового природного осередку, який потребує особливого захисту.
