Дніпропетровський завод металургійного обладнання вважається одним з найголовніших постачальників обладнання для доменного та прокатного виробництв в Україні. Він пройшов шлях від опорної бази до самостійного провідного підприємства у галузі важкого машинобудування. Далі на dnepr.name.
Історія та розвиток Дніпропетровського заводу металургійного обладнання
Дніпропетровський завод металургійного обладнання був заснований у 1914 році на чолі з бельгійськими підприємцями Георгом та Шарлем Шодуар під назвою “Шодуар С”. Передбачалось, що він мав слугувати допоміжною структурою з доменними печами, мартенівським, чавуноливарним та ремонтно-механічним цехами для інших організацій. Наступного року його робочий склад налічував близько 500 працівників, який розвивав продукування металургійного обладнання.
Недобудоване через початок Першої світової війни, підприємство було націоналізовано після Жовтневого перевороту. Радянсько-українська війна призвела до спустошення заводу, загальмувавши його виробничий прогрес. Не маючи можливості існувати як самостійний заклад, він працював як ремонтний центр для Брянського металургійного заводу з 1922 року.
Потреба у форсованому виконанні першого п’ятирічного плану СРСР зумовила збільшення виробництва продукції на перейменованому Дніпропетровському заводі металургійного обладнання. Його спеціалізація поширилася на виробництво великогабаритного металургійного обладнання, профільного сталевого та чавунного лиття. На початку 1930-х років професійний склад промислового підприємства зріс до 3 тисяч робітників, яких навчали досвідчені фахівці відповідно до спеціалізації кожного.
Під час другого п’ятирічного плану Дніпропетровський завод металургійного обладнання здобув звання найбільшого постачальника устаткування для видобутку металів для Кузнецького, Магнітогорського, Запорізького та Криворізького комбінатів, а також інших промислових центрів країни.
Через початок німецько-радянської війни обладнання заводу було евакуйовано до міста Алопаєвськ у 1941 році, де розвинулося виробництво стратегічної техніки. Після звільнення Дніпропетровська від німецьких окупантів у 1943 році розпочалася відбудова зруйнованої установи. Наприкінці 1940-х років вона повернулася до передових позицій з продукування доменного і сталеплавильного устаткування у Радянському Союзі. У той час найбільший попит спостерігався на роторні вагоноперекидачі, холодильні плити, засипні апарати та шлаковози.
1960-і роки ознаменували собою для промислового підприємства створення транспортно-відвального мосту та першої в країні машини для безперервного розливання сталі горизонтального типу. Потреба у розширенні професійного осередку заводу зумовила відкриття нового інженерного корпусу для інформаційного центру, а також проєктно-конструкторського та технологічного інституту у 1979 році. Згодом він став головним виробником доменного устаткування в СРСР, випускаючи понад 50% спеціалізованих товарів.
Після проголошення незалежності України підприємство перетворилося на акціонерне товариство “Дніпроважмаш”, яке пізніше стало членом науково-виробничої групи “Дніпротехсервіс”.
Фото: GMR Center
Вплив заводу на регіональну економіку та соціальну сферу
Сучасне акціонерне товариство ”Дніпроважмаш” відіграло важливу роль у забезпеченні міжнародних підприємств металопрокатним та металургійним обладнанням. Його продукція експортувалася до Росії, Білорусі, Казахстану, Словаччини, Франції, Італії, США та багатьох інших країн. За ефективне виробництво та постачання спеціалізованого устаткування воно було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
