Дніпропетровський агрегатний завод є одним з найстаріших та найважливіших машинобудівних підприємств з військового та цивільного літакобудування в Україні. Завдяки багатопрофільній кваліфікації, він має змогу збільшувати виробничу потужність не лише на внутрішньому ринку, але й на міжнародному. Далі на dnepr.name.
Історія заснування та розвитку Дніпропетровського агрегатного заводу
Відповідно до рішення Народного комісаріату УРСР у 1926 році у Дніпропетровську було відкрито майстерні “МАНАПО”, які спеціалізувалися на виготовленні навчального приладдя та слюсарного устаткування. Початок випуску власної продукції у наступному році ознаменував собою заснування Дніпропетровського агрегатного заводу. Завдяки швидкому розвитку виробництва та популярності, заклад здобув звання Верстатобудівного заводу №2 імені Георгія Димитрова.
Протягом 1930-х років він постачав місто токарно-гвинторізними верстатами, корпусами для протитанкових снарядів та наочними посібниками для навчання. У 1935 році на його підґрунті було відкрито провідний Завод фізичних приладів №14 імені Володимира Затонського.
З розгортанням Другої світової війни Верстатобудівний завод №2 опинився у підпорядкуванні Наркомату авіаційної промисловості СРСР, змінивши свою назву на Союзний державний завод №462. Потреба у вдосконаленні оборонної промисловості зумовила розвиток виробництва поршневих кілець для авіаційних моторів.
Німецька окупація Дніпропетровська призвела до евакуації промислового підприємства до російського міста Молотов (Перм). Об’єднавшись з Авіамоторобудівним заводом №19 у 1941 році, воно забезпечувало своєю продукцією заклади з ремонту літальних апаратів та їхнього обладнання в усій країні.
У 1943 році наше місто повернулося під керівництво радянської влади, яка розпочала відбудову зруйнованої установи. На чолі з новим директором Михайлом Рогозіним під час її реконструкції було побудовано приміщення для гуртожитку та їдальні, закріплено житловий фонд та 5 двоповерхових будинків. З відновленням робочого процесу оновлений завод №489 запустив виробництво шестерних та відцентрових насосів, карбюраторів та електродвигунів постійного струму до 10 тисяч штук на місяць.
З 1950-х років також активно розгортається випуск нових електропилососів ПС-1, “Дніпро-2” та “Дніпро-3”. У 1966 році заклад був перейменований на Дніпропетровський агрегатний завод, на якому ресурс продукції зріс на 35% завдяки автоматизації виробничих процесів. Поступово розвиваються технології та конструкція товарів, яких у 1988 році налічувалося понад 200 за найменуваннями.
Згідно з рішенням міністра авіаційної промисловості СРСР у 1990 році промислове підприємство перетворилося на Виробниче об’єднання “Дніпропетровський агрегатний завод”, до якого доєднали Марганцевський завод електропобутової техніки. З 1996 року окремий заклад відомий як Дніпропетровський агрегатний завод, виробництво якого поповнилося обладнанням для хімчистки, запасними частинами для сільгосптехніки, насосами для молочної промисловості тощо.
На початку нового століття, під керівництвом нового голови правління Євгена Морозенка, активно розгорталося технічне переозброєння, автоматизація та оптимізація системи управління.
Соціально-економічний вплив заводу на регіон
Дніпропетровський агрегатний завод посідає важливе місце серед підприємств авіабудівного комплексу в Україні. Попри кризові періоди, воно продовжує орієнтуватися на європейські стандарти у партнерстві з такими провідними компаніями як “Мотор-Січ”, “Укрзалізниця”, “АвтоЗАЗ-DAEWOO” та іншими. Завдяки співпраці з чеськими, італійськими та сінгапурськими колегами промислове підприємство змогло взяти участь у перспективних міжнародних проєктах, які покращують якість вітчизняної побутової техніки.
