Парк культури та відпочинку імені Т. Г. Шевченка

Парк імені Тараса Шевченка — потьомкінський сад, острів і найбільший пам’ятник Кобзареві в Україні

Це не просто головний парк Дніпра, а місце, з якого місто фактично почалося: сад тут заклав відставний козак Лазар Глоба ще до появи Катеринослава, а через кілька десятиліть князь Григорій Потьомкін розгорнув на цих схилах палац і англійський пейзажний парк. Сорок п’ять гектарів, вісім тисяч дерев шістдесяти восьми видів, острів посеред Дніпра, з’єднаний пішохідним мостом, — і статус пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Родзинки

• Монастирський острів — острівна частина парку, приєднана до нього 1957 року й з’єднана з берегом пішохідним мостом; це єдиний у країні великий міський парк, половина якого лежить посеред річки.
• Пам’ятник Тарасові Шевченку — відкритий 1959 року на центральній алеї острова: чавунна фігура заввишки 9,5 метра й вагою близько 55 тонн, найбільший монумент Кобзареві в Україні.
• Потьомкінський палац — збудований у 1786–1790 роках за проєктом Івана Старова, улюбленого архітектора князя; після повоєнної відбудови з 1952 року працює як палац культури студентів університету.
• Храм святителя Миколая — золотобанна церква, зведена на острові 1999 року на місці, з яким пов’язана легенда про візантійський монастир.
• Дніпровський акваріум — експозиція прісноводних і екзотичних риб, що працює на острові з 1986 року.
• Фонтан-водоспад «Поріг Ревучий» — з’явився 2013 року й відсилає до дніпровських порогів, затоплених після спорудження гідроелектростанції.
• Зелений театр — концертний майданчик просто неба, збудований 1935 року у східній частині парку; поруч працює літній театр 1977 року за проєктом архітектора Павла Нірінберга.

Що всередині

Парк ділиться на дві нерівні половини — берегову, що піднімається схилами від води, і острівну, куди веде пішохідний міст. Загальна площа становить близько 45 гектарів; насадження налічують приблизно вісім тисяч дерев і дві тисячі кущів шістдесяти восьми видів, що робить його найбагатшою за складом зеленою зоною міста.

• Пішохідний міст через рукав Дніпра — головний вхід на острівну частину.
• Пляжі та річкові причали на острові, човнові станції в теплий сезон.
• Атракціонна зона, мотузковий парк і шаховий майданчик.
• Акваріум із прісноводними та екзотичними рибами.
• Зелений і літній театри, естрадні майданчики.
• Каскад алей на схилах берегової частини з видовими терасами над водою.
• Опори колишньої канатної дороги завдовжки близько 700 метрів — вона не працює з вересня 2006 року і залишається законсервованим пам’ятником інженерної думки.

Чим зайнятися і для кого

• Гостям міста — це обов’язкова точка маршруту: за дві-три години тут можна побачити і палац XVIII століття, і найбільший пам’ятник Шевченку, і панораму річки з острова.
• Родинам із дітьми — атракціони, акваріум і мотузковий парк зібрані на острівній частині, тобто в одному пішохідному радіусі.
• Бігунам і скандинавським ходакам — перепад висот на схилах берегової частини дає справжнє навантаження, якого немає в рівнинних парках міста.
• Тим, хто цікавиться історією — територія читається як зріз двох з половиною століть: козацький сад, потьомкінська доба, радянська реконструкція 1920-х, повоєнна відбудова.
• Фотографам — острівні береги дають кругову панораму правобережних круч, мостів і соборної частини міста.
• Студентам — палац культури в колишньому палаці Потьомкіна лишається центром університетського життя, і парк для багатьох є щоденним маршрутом.

Як дістатися і практичне

Парк займає центральну частину правого берега — схили під соборною горою, поруч із Преображенським собором, і острів навпроти. Це географічний центр Дніпра, тож сюди йде практично весь міський транспорт, що прямує в бік центру: автобуси, тролейбуси й маршрутки зупиняються за кілька хвилин ходу від входів. Автомобілем зручно, але паркування в центрі обмежене, і у вихідні місця біля входів заповнюються швидко. Вхід на територію вільний і цілодобовий; атракціони, акваріум, човнові станції та заклади харчування мають власний графік, здебільшого денний і сезонний. На побіжний огляд закладайте дві години, на повний, з островом і акваріумом, — пів дня. Канатна дорога не працює з 2006 року, тож потрапити на острів можна тільки пішохідним мостом. Через воєнний стан у Дніпрі діє комендантська година з опівночі до 5:00. Під час повітряної тривоги острівна частина особливо вразлива — на ній фактично немає укриттів, і повертатися доводиться мостом, тому тривогу тут краще не ігнорувати. Масові заходи в Зеленому театрі проводять з обмеженнями або скасовують.

Коли відвідати

Весна — найсильніший сезон парку: старі насадження шістдесяти восьми видів цвітуть послідовно з кінця березня до травня, і схили берегової частини змінюють колір щотижня. Влітку центр тяжіння переміщується на острів — там працюють пляжі, човнові станції та атракціони, і саме тоді парк живе найгучніше; у спеку рятують тінисті тераси схилів. Осінь дає найкращі види: коли листя опадає, з островних берегів відкривається панорама правобережних круч і мостів, схована влітку за кроною, а вода стоїть тиха й темна. Взимку парк стає майже безлюдним, зате видно його справжню структуру — англійське пейзажне планування кінця XVIII століття, каскади терас і геометрію алей; засніжений пам’ятник Шевченку на порожній острівній алеї — один із найсильніших образів зимового Дніпра.

Цікаво знати

Історія парку починається з саду, який відставний запорозький козак Лазар Глоба заклав на цих схилах ще до заснування Катеринослава. У 1789 році князь Григорій Потьомкін замовив тут палац і пейзажний парк: архітектором став Іван Старов, а планування саду доручили англійському садівникові Вільяму Гульду, спеціально привезеному з Петербурга — 1790 року він розбив тут сад в англійському стилі, тоді ще новому для цих широт. Сам палац звели у 1786–1790 роках. Потьомкін помер 1791 року, так і не встигши пожити в ньому, і сад поступово занепав; 1802 року його взяли на державне утримання. У 1887 році в парку святкували сторіччя міста. Радянська реконструкція 1925 року дала йому нинішнє ім’я — парк культури і відпочинку імені Тараса Шевченка. У 1935-му на східній ділянці збудували Зелений театр, у 1957-му до парку приєднали Монастирський острів і перекинули на нього пішохідний міст, а в 1959-му на центральній алеї острова відкрили новий пам’ятник Шевченкові — чавунний, 9,5 метра заввишки й близько 55 тонн вагою, найбільший монумент поетові в країні; 2013 року його капітально відремонтували. Старий пам’ятник Сталіну в парку демонтували 1961 року. Далі йшли літній театр Павла Нірінберга (1977), ресторан «Маяк» (1979), акваріум прісноводних риб (1986), храм святителя Миколая (1999) і фонтан-водоспад «Поріг Ревучий» (2013). Потьомкінський палац за радянських часів встиг побути будинком відпочинку, після війни його відбудували, і з 1952 року він працює як палац культури студентів. Окрема легенда стосується самого острова: за переказом, ченці з Константинополя заснували тут монастир у IX столітті, а місцевий фольклор пов’язує острів із візитом княгині Ольги — історично жодна з версій не підтверджена, і дослідник Дмитро Яворницький свого часу теж не знайшов їй документального підґрунтя. Канатна дорога завдовжки близько 700 метрів, що вела на острів з правого берега, не працює з вересня 2006 року. Від 2022 року Дніпро регулярно потерпає від ракетних і дронових ударів — місто пережило, зокрема, удар 15 липня 2022 року та трагедію 14 січня 2023-го, коли ракета Х-22 зруйнувала під’їзди житлової багатоповерхівки й забрала 46 життів. Про пряме влучання в парк не повідомлялося, і він залишається відкритим, однак працює за воєнним розкладом: концерти в Зеленому театрі скасовують під час тривог, а острівна частина через відсутність укриттів потребує окремої обережності.

Поради відвідувачу

• Починайте з берегової частини й спускайтеся до мосту: так ви побачите парк у тій самій послідовності, у якій він історично формувався — від палацу до острова.
• Не розраховуйте на канатну дорогу: вона не працює з 2006 року, єдиний шлях на острів — пішохідний міст.
• На острові тримайте в голові маршрут повернення до мосту — під час тривоги укриттів там немає, і вихід один.

Питання й відповіді

Наскільки старий цей парк? Його історія починається з саду козака Лазаря Глоби, а як регулярний парк він постав у 1790-х за задумом князя Потьомкіна; нинішнє ім’я закріпили під час реконструкції 1925 року.

Чи справді тут найбільший пам’ятник Шевченку? Так, монумент 1959 року на центральній алеї Монастирського острова заввишки 9,5 метра й вагою близько 55 тонн вважається найбільшим пам’ятником Кобзареві в Україні.

Як потрапити на Монастирський острів? Пішохідним мостом, перекинутим у 1957 році, коли острів приєднали до парку. Канатна дорога не працює з вересня 2006 року.

Що зараз у Потьомкінському палаці? З 1952 року — палац культури студентів; сам палац звели у 1786–1790 роках за проєктом Івана Старова.

Скільки тут дерев? Близько восьми тисяч дерев і двох тисяч кущів шістдесяти восьми видів; парк має статус пам’ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Чи є розваги для дітей? Так: атракціонна зона, мотузковий парк, акваріум прісноводних і екзотичних риб, човнові станції в теплий сезон — усе на острівній частині.

Чи правда, що на острові був монастир? Це стійка легенда про ченців із Константинополя, документально не підтверджена; сьогодні на цьому місці стоїть храм святителя Миколая, зведений 1999 року.

Скільки часу потрібно на огляд? Дві години на берегову частину і пів дня, якщо йти на острів з акваріумом і атракціонами.

Що з безпекою під час війни? Парк відкритий, комендантська година з 00:00 до 5:00; заходи в Зеленому театрі можуть скасовувати, а на острові укриттів немає — під час тривоги звідти треба виходити мостом.