Дніпро – це місто неймовірно багате на талановитих людей. Тут народилося і виросло безліч видатних людей у галузі мистецтва та культури, інженерів, громадських діячів, а також безліч вчених. Серед усіх цих людей є відомий вчений та енергетик 20 століття – Лев Берман. Він увійшов в історію завдяки своїм дослідженням, науковим теоріям та розрахункам водоводяних струменевих насосів, регулюванню відпустки тепла у водяних теплових мережах та іншого. Він проводив безліч досліджень на електростанціях та в системах теплофікації різних міст СРСР. Його внесок у розвиток теплотехніки та технічних наук був значущим не лише для його рідного міста Дніпро, а й для всього пострадянського простору. Далі на dnepr.name.
Життєвий шлях Лева Бермана
Майбутній вчений та енергетик народився у 1903 році в місті Катеринослав (Дніпро). Він ріс і виховувався у звичайній середньостатистичній сім’ї. Після здобуття початкової освіти відразу ж пішов працювати.
Перш ніж Берман досяг висот у технічних науках, він пройшов великий і важкий трудовий шлях. Він був навіть засланий до Ташкента. Зокрема, юний Берман розпочав свою трудову кар’єру у віці 15 років. Його першим місцем роботи став чавуноливарний завод у Дніпропетровську (Дніпрі). Також він працював на шкіряному заводі та в транспортно-споживчому товаристві водників. Паралельно з роботою Берман здобував підготовчу освіту у Дніпропетровському гірничому інституті. А потім поїхав до Ленінграда за вищою освітою. Там він здобув спеціальність інженера-електрика в Ленінградському електротехнічному інституті імені В. І. Ульянова. Саме там розпочалася його наукова діяльність. Будучи студентом Берман дуже активно займався науковою діяльністю, він глибоко вивчав та досліджував роботу електричних станцій та іншого, що було пов’язано з енергетикою. Ця сфера його дуже зацікавила, тому він вирішив присвятити їй все своє життя.
Ще навчаючись у Ленінградському університеті Берман продовжив свій трудовий шлях. Зокрема, він працював:
- техніком-конструктором;
- інженером-теплотехніком;
- інженером машинної лабораторії.
Хибне звинувачення, арешт та заслання
Після закінчення інституту у 1930-х роках Берман переїхав до Москви, де знайшов нову роботу. Але подальше життя та кар’єра там у нього не склалися. Зокрема, його звинуватили у гучній справі, пов’язаній із Промпартією. Як виявилося пізніше, це звинувачення проти Бермана було повністю сфальсифіковано. Втім, це було не дивно для радянської політики 1930-х років. Тоді постраждало безліч невинних людей. Півроку Берман провів у Бутирській в’язниці, а потім був засуджений до трирічного заслання, яке відбував у Ташкенті.
Наукова діяльність після заслання
Після відбування трирічного вироку в Ташкенті Берман повернувся до Москви, де знову знайшов роботу і продовжив займатися науковою діяльністю. Зокрема, він працював у Теплотехнічному інституті, де в період з 1934 року по 1964 рік пройшов шлях від старшого інженера теплофікаційної лабораторії до завідувача створеної ним лабораторії конденсаційних установок.
Берман практично до своєї смерті займався улюбленою справою – наукою. Зокрема, він займався теорією та розрахунком водоводяних струменевих насосів, питаннями регулювання відпустки тепла у водяних теплових мережах, кількісним регулюванням відпустки тепла при елеваторному приєднанні опалювальних систем до теплових мереж та іншим. А в 1938 році Берману без захисту дисертації було присвоєно наукову ступінь кандидата технічних наук. Все це було можливим завдяки його величезному внеску у вивчення та розвиток теплоенергетики. Також за період свого життя він займався дослідженнями:
- робочих процесів градирень;
- випарного охолодження циркуляційної води;
- раціонального устрою та експлуатації охолоджувачів циркуляційної води;
- інженерного методу теплового розрахунку поверхневих конденсаторів парових турбін;
- комплексної оптимізація теплосилових систем;
- іншим.
Про багато своїх досліджень Берман детально розписав у своїх наукових фахових виданнях, стаття, монографіях і навіть книгах. Він зробив величезний внесок у розвиток теплотехніки та технічних наук. Цей розвиток був відчутний не тільки для його рідного міста Дніпро, а й для кожного міста СРСР у 20 столітті.
