Пам’ятник Тарасу Шевченку на Монастирському острові – це відома пам’ятка серед мешканців та гостей Дніпра. Хоча більшість людей знайомі з цією грандіозною статуєю, мало хто з мешканців молодшого та середнього віку знає, що це не перший пам’ятник, встановлений у парку нашого міста. Далі на dnepr.name.
Послідовно три пам’ятники Шевченку були побудовані в період між 1930-ми та 1950-ми роками. Хоча дата зведення першого пам’ятника невідома, хронологія двох інших скульптур задокументована. Кожна зі статуй зображала поета в різних матеріалах, таких як: гіпс, бетон і чавун. Останній пам’ятник, як сподіваються місцеві жителі, залишиться на острові на довгі роки вперед.
Проте, мешканців приваблює відвідати не лише пам’ятник нашому Кобзарю, а й навколишнє природне середовище. Мальовничі скелясті насипи, які колись створювали дніпровські пороги, разом із зеленою рослинністю та захоплюючими краєвидами, що відкриваються з високих дніпровських схилів, здавна надихали місцевих скульпторів на втілення їх як тла для поетичних шедеврів Тараса Шевченка.
Ідея встановлення пам’ятнику походить із ХХ століття
Цікаво, що ідея встановити перший пам’ятник на честь видатного поета в парку його імені виникла ще в середині 1920-х років – приблизно в той самий час, коли історичний Потьомкінський сад був перейменований на його честь у 1925-му році. Проєкт, створений спільними зусиллями скульптора Таннера та професора-архітектора Грузенберга, був опублікований у довіднику “Вся Катеринославщина” за 1925-й рік.
Статуя поета заввишки два метри задумливо сидить на прямокутному постаменті висотою близько 4,5 метрів. Постамент прикрашений барельєфами, які, ймовірно, натхненні творчістю поета. Розташований у затишному куточку парку, пам’ятник відкриває панорамний вид на Дніпро.
Дизайн пам’ятника є типовим для 1920-х років в порівнянні з іншими найближчими до нас регіонами України. Початковий проєкт пам’ятника мав разючу схожість з відомим пам’ятником Тарасу Шевченку в місті Полтава, особливо з точки зору постановки та масштабу. Однак, він так і не був реалізований, принаймні згідно з наявними джерелами.
Незабаром у парку було встановлено пам’ятник на честь видатного письменника. До початку Другої світової війни, у 1930-х роках, парк отримав назву “Алея письменників” через наявність різноманіття погруддя відомих українських та російських письменників. Серед них був і скромний гіпсовий бюст Тараса Шевченка. Точної інформації щодо автора-скульптора цієї пам’ятки немає.
Унікальне середовище парку “Алея письменників” та Монастирського острову
Як вже було згадано, до початку Другої світової війни парк отримав назву “Алея письменників”. Навіть із назви випливає, що тут розташована численна кількість унікальних пам’ятників чи пам’яток українських та російських діячів літератури. Природа цього парку та Монастирського острову, де розміщені пам’ятники українському Кобзарю просто вражає!
Вважається, що у давнину на цьому місці стояв величний монастир візантійського періоду. На жаль, немає достовірних джерел, що підтверджують цю інформацію. Перше відоме використання острова було в 1820-му році, коли його передали у відомство садівництва. Згодом на острові почали розводити смолисті дерева, а також засаджувати квіти, трави та чагарники.
У 1956-му році було прийнято рішення щодо перетворення острову на зону відпочинку. Острів було з’єднано з берегом пішохідним мостом, облаштували територію та встановили пам’ятник видатному поетові Т. Г. Шевченку, який на даний момент є одним з найбільших пам’ятників в Україні. У 1999-му році на острові звели маленьку церкву. Незважаючи на її мініатюрні розміри, ця церква стала відомою далеко за межами Дніпра. Сюди з’їжджаються люди, щоб повінчатися, хрестити дітей або просто звернутися до Всевишнього Бога в тиші.
Спогади про пам’ятники Тарасу Шевченку
Проте, в спогадах М. П. Костюка, секретаря Д. І. Яворницького, згадується перший пам’ятник Тарасу Шевченку, який знаходився у парку. Костюк описав розташування найвидатніших літераторів вздовж головної алеї, що пролягала до Дніпра. Серед них були сліпучо-білі погруддя на високих постаментах. Крім того, на одній з клумб Костюк відзначив два сліпучо-білі вождя, Леніна і Сталіна, які сиділи на дивані.
У 1949-му році скульптор І. С. Зноба створив перший монументальний пам’ятник Тарасу Шевченку у парку. Статуя ідеально доповнювала мальовничий ландшафт, а постамент був зроблений з гранітних валунів, які нагадували справжню скелю. Як і в сучасні дні ХХІ століття, постать Шевченка була відлита в момент глибокого творчого роздуму, з обличчям, яке частково було повернене до Дніпра.
Після Другої світової війни встановлено два пам’ятники Тарасу Шевченку. Перший монумент відрізнявся своєю автентичністю та індивідуальністю, на відміну від більш грандіозного другого пам’ятника. Паркова зона мала вільний доступ до річки, однак не мала густої рослинності на схилах. Головна алея парку вела від берега до острівного з’єднання без пішохідного мосту. Перший пам’ятник розмістили так, щоб його можна було бачити з берега та головного входу до парку – колонади.
Пам’ятник на Комсомольському острові: чому так?
Причину, чому новий пам’ятник був встановлений на найвищій точці Комсомольского острова, не зовсім зрозуміло. Перший монумент простояв 10 років та гармонійно вписувався в естетичну, історичну та культурну атмосферу парку. Вирішальним фактором прийняття такого рішення, можливо, стало рішення про передачу острова до складу парку та будівництво мосту в 1957-му році.
Після зведення Мерефо-Херсонського мосту почалось перепланування території острова зі знесенням багатьох житлових будівель і містечка. Було вирішено встановити новий пам’ятник Тарасу Шевченку на найвищій точці острова, що став би головною визначною будівлею цієї частини міста. Попередній пам’ятник 1949-го року не підійшов для повторного встановлення на острові через свої невеликі розміри та композицію.
Пам’ятник, встановлений у 1959-му році, має багато спільного зі своїм попередником 1949-го року, але значно відрізняється від нього. Скульптура, виготовлена з чавуну, стоїть на гранітній підставці висотою 10,5 метрів. Сама статуя має вражаючу висоту 9,5 метрів і важить дивовижних 55 тонн. Фігуру створили досвідчені ливарники Микола Заливакін і Микола Шишалов, які сконструювали її з багатьох компонентів і відлили в ливарному цеху трубопрокатного заводу.
На жаль, у 2007-му році пам’ятник було перенесено зі свого місця розташування у селище Шевченко у Дніпрі та зруйновано під час реконструкції. Постамент – це єдина частина пам’ятника, що залишилася. Пам’ятник був виготовлений з чавуну і встановлений у 1959-му році, мав набагато кращу долю порівняно з першим монументом. Він став одним із найпомітніших символів міста, його фотографіями прикрашали путівники та фотоальбоми, присвячені Дніпру. Пам’ятник Тарасу Шевченку в Дніпрі довгий час вважався визначним символом міста.
У вересні 2011-го року було демонтовано на реставрацію один із пам’ятників, що залишилися. Причина – значні пошкодження фігури видатного письменника. Процес реставрації включав зменшення ваги шляхом видалення надлишків бетону, а статую з’єднали за допомогою спеціального дроту.
