Формування фізичної хімії як окремого предмету досліджень розпочалося у 17 столітті. Фундаментальні та прикладні основи цієї науки в нашій країні були закладені Інститутом фізичної хімії імені Л. В. Писаржевського НАН України. Починаючи з 20 століття, він виконував роль провідного наукового центру з вивчення каталізу, адсорбції та адсорбентів, кінетики та реакційної здатності тощо. Одним з перших директорів закладу понад 30 років був Олександр Бродський – катеринославський фізико-хімік. Далі на dnepr.name.
Ранні роки та наукова діяльність Олександра Бродського
Олександр Бродський народився 7 червня 1895 року у Катеринославі. Головою його сім’ї був місцевий провідний інженер Ілля Бродський.
Зростаючи в атмосфері досліджень прикладних наук, юнак вирішив стати студентом Катеринославського гірничого інституту на металургійному факультеті у 1913 році. Під час навчання його плідні результати привернули увагу відомого доктора хімічних наук Лева Писаржевського, який дозволив йому взяти участь у науковій роботі його кафедри.
Свою практичну діяльність Олександр Бродський розпочав як лаборант Ленінградського державного університету у 1916 році. Пізніше він практикувався у Хімічному комітеті Головного артилерійського управління та на Одеському чорноморському хімічному кооперативному заводі. У 1919 році молодший фахівець повернувся до навчання у Катеринославському гірничому інституті, а 5 курс закінчив у Московському державному університеті як фізико-хімік.
У 1921 році він посів місце серед асистентів, а пізніше й професорів кафедри біохімії Дніпропетровського інституту народної освіти. У 1925 році науковець повернувся до рідного Дніпропетровського гірничого інституту як професор фізичної хімії, паралельно обіймаючи посаду завідувача відділу електрохімії розчинів. У 1930 році він перевівся до Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту, де опублікував свою першу працю “Досліди з термодинаміки та електрохімії розчинів”.
Під час викладацької діяльності під його керівництвом вперше у Радянському Союзі було розроблено систему одержання води, сполук ізотопів кисню та азоту. Результати винаходів фізико-хіміка були використані у перших дослідженнях держави у галузі атомної енергетики.
У 1939 році Олександр Бродський очолив Інститут фізичної хімії АН УРСР, що дозволило йому брати активну участь у наукових експедиціях. Пізніше він отримав запрошення до Всесоюзного хімічного товариства імені Менделєєва, де мав змогу змагатися на конкурсах наукових і виробничо-технічних робіт.
У 1952 році науковець опублікував “Хімію ізотопів” – першу у світі монографію зі своєї галузі. Занурившись у письменницьку діяльність, він посів почесне місце серед членів редакційних комітетів видавництв “Журнал фізичної хімії” та “Доповіді АН УРСР”. З перетворенням у центральну урядову організацію Польська академія наук прийняла до своїх лав Олександра Бродського у 1963 році.
Наприкінці життя він оселився у Києві, де помер 21 серпня 1969 року та був похований на Байковому цвинтарі.
Визнання та академічна спадщина Олександра Бродського
Олександр Бродський зробив вагомий внесок у розвиток української фізичної хімії. Його наукова спадщина налічує понад 300 робіт з хімії ізотопів та механізмів хімічних реакцій, серед яких “Досліди з термодинаміки та електрохімії розчинів”, “Сучасна теорія електролітів” тощо. За свою діяльність науковець був нагороджений Сталінською премією, премією імені Писаржевського АН УРСР, званням Героя Соціалістичної праці та іншими відзнаками.
