З початку 21 століття Україна упевнено посідає перше місце з виробництва меду серед країн Європи і третє – серед країн світу. Трохи похитнула ці позиції російсько-українська війна, але все ж таки українські бджолярі продовжують утримувати господарства на належному рівні. Бджільництво в Україні залишається важливою галуззю сільськогосподарського виробництва, за даними Держстату, на початку 2023 року нараховувалося 2,4 мільйона бджолосімей. З них переважна більшість – у сільськогосподарських підприємствах, але є і у власних господарствах українців. Вже не один рік виготовляє “золотий продукт” український бджоляр Олександр Філяур із села Воскресенівка Дніпропетровської області. У свою справу щиро закоханий ще з дитинства, тому покупці завжди є. Далі на dnepr.name.
Від діда до онука
Пасіка пана Олександра нараховує 150 вуликів, розташовані вони у різних місцях, але основна частина – у Воскресенівці. Бджоляр розповів журналістам інтернет-видання “Вісті Придніпров’я”, що любов до цієї справи прищепив дідусь. Допомагав йому з 8 років, старий нічого не приховував, потроху передавав малому всі таємниці майстерності. Залишив у спадок чимало обладнання, бджолиних сімей, тому, власне, нічого не залишалося, як продовжувати справу.
Олександр зізнався, що закохався у це явище природи, дуже любить спостерігати за роботою бджіл, їх поведінкою. Багато вивчав різні матеріали: від біології бджоли до науки бджільництва, організації процесу. Пасіка поступово перетворилася з хобі на справу життя, ще й приносить непогані доходи.
Тонкощі поведінки бджіл
Олександр розповів журналістам, що головна таємниця успіху полягає у знанні особливостей бджіл. Виділяють 2 підвиди: медоносні та не медоносні, а вже порід медоносних у світі нараховується понад 20. Раніше мали попит в Україні лише 2 породи – Українська степова і Карпатська, але потроху навчився розуміти ще різновиди Бакфаст та Карніка. Пасічник Філяура відзначив, що бджоли дуже схожі за поведінкою на людей, у різних кліматичних умовах поводяться теж по-різному. Одні працюють за будь-якої погоди, іншим треба тільки тепло і конкретні рослини. Але об’єднує комах те, що всі вони – дуже працьовиті та старанні. Між собою теж розмовляють, тільки не гудінням, як вважають люди, а танцем. Взагалі кожен рій живе за своїми принципами, і людям є, чому у них повчитися.
Особливості пасіки пана Філяура
Крім знань та розуміння поведінки бджіл, допомагає у роботі пану Олександру і використання канадських технологій. Для пасіки обрав екологічно чистий район, що є обов’язковою умовою для розведення цих створінь. Активна робота починається з березня, коли бджоли роблять перший очисний обліт і триває аж до жовтня, доки не переберуться зимувати. Взимку ж дбайливий господар перевіряє обладнання для вуликів, виготовляє нові або ремонтує старі приміщення для бджіл, щоб не витрачати на це час у сезон.
А ще ж треба слідкувати, коли з’явиться рій, міняти маток у вуликах, під час медозбору вулики розширювати, аби у комах залишалося вільне місце для складування нектару. Готуючись до зими, необхідно подбати, аби бджолам було тепло та зручно, закупити вдосталь корму. Перевіряти, чи не похворіли, лікувати за потреби. Дуже допомагає нове сучасне обладнання, з яким легко автоматизувати більшість процесів, стежити за великою кількістю бджіл протягом кількох годин.
На думку Олександра Філяура, професія пасічника – одна з найбільш непередбачуваних, коли складно щось запланувати. Бо чимало залежить від майбутньої погоди, медозбору, цвітіння рослин. Нерідко трапляється, що бджоли гинуть після навідування полів, оброблених пестицидами та гербіцидами. Пан Олександр нарікав у розмові з журналістами на те, що обробляти поля мають поночі, а цього правила не дотримуються сучасні фермери. І довести пасічнику щось потім вкрай складно. А втрати рою треба все одно компенсувати з власної кишені.
Технології виготовлення меду
Це ще одна таємниця Олександра Філяура, яку він особливо не приховує. Журналістам сказав, що головне – точно дотримуватися правил, які пасічниками України формулювалися століттями, а потім відшліфовувалися вченими. Господар має зібрати рамки з медом і відвезти до цеху з відкачування меду, потім рамки провести через медогонку. Мед вилітає з рамок, фільтрується та зберігається. Взагалі, на думку пана Філяура, готує продукт бджола, а його задача – правильно його зібрати та зберегти. Якісний мед починає кристалізуватися й густіти через кілька місяців після відкачування. Якщо ж кристалізується нерівномірно, виділяє карамельний аромат, це означає, що продукт – неякісний, бо бджіл підгодовували цукровим сиропом.
У якісного меду смак і запах мають бути різкими й трохи терпкими, такий товар не має терміну придатності, довго не псується й зберігає цінні властивості. Найкориснішим пан Олександр вважає мед із різнотрав’я, бо для цього сорту бджоли збирають пилок і нектар з великої кількості квітів. А на Дніпропетровщині дуже багато тих, що містять чимало цінних макро- і мікроелементів. Хоча досвідчений пасічник підкреслив, що якісний мед завжди буде корисним, а вже смакові особливості кожен покупець обирає сам. Пан Олександр упевнений: головне – любити свою справу в цілому і бджіл зокрема, комахи дуже це відчувають і віддячують господарю смачним продуктом. Ось це і є головна таємниця чудового меду, який у пасічника Олександра Філяура охоче купують люди з усієї України.