Середньодніпровська гідроелектростанція (до 2016-го року її назва була Дніпродзержинська ГЕС) – це четвертий ступінь середньої частини річкового каскаду гідроелектростанцій на Дніпрі. На території річки під Кам’янським водосховищем в Дніпро впадає до восьми притоків – п’ять з них є малими річками (серед них найбільшими притоками стали річка Псел та Ворскла). Середньодніпровська ГЕС, хоча й знаходиться у місті Кам’янському, що під Дніпром, використовує для своїх потреб річкову воду Кременчуцького водосховища (вихід до якого мають три області України).Далі на dnepr.name.
Ця гідроелектростанція в середньому за рік має виробляти електроенергії до 1328 мільйонів кВт/год, при наявному водному напорі до 10 метрів. Середньодніпровська ГЕС безумовно відіграє важливу функцію у забезпеченні електрикою межуючих з нею областей України, аби знизити навантаженість на інші джерела електроресурсів. Зведення цього об’єкту дало можливість використовувати гідроресурси ділянкою річки Дніпро між сусідніми ГЕС – Кременчуцькою та Дніпровською, а також посприяла покращенню судноплавства та водно-транспортної інфраструктури великих суден по Дніпру.
Як будували Середньодніпровську ГЕС?
В 1957-му році розпочалися будівничі етапи гідроелектростанції в Кам’янському, а вже через 6 років, 15-го грудня 1963-го року перший гідроагрегат тоді ще Дніпродзержинської ГЕС був введений в експлуатацію. Вже через рік, 23 листопада 1964 року ввели в робочий стан останній восьмий гідроагрегат – тоді Середньодніпровська ГЕС вже змогла безперервно забезпечувати навіть сусідні області електрострумом.
Деякий час потому, поруч із середньодніпровською ГЕС було зведено міст – він проходив поруч водозливної греблі, самої будівлі станції та шлюзу, також поруч проклали залізничне та авто- сполучення. Лівобережною земляною греблею проклали автомобільну трасу, дозволивши з’єднати ліво- та правобережний Дніпро. В свою чергу для Кам’янського, з’явилась можливість розширення міста – за рахунок запланованого тоді будівництва, на лівому березі міста мав бути розширений житловий комплекс на 100 тисяч містян і зведена Аульська насосна станція – вона за планом мала забезпечувати питною водою безумовно Кам’янське та найближчі населені пункти – Дніпро, селища та міста Дніпропетровщини.
Реконструкції Середньодніпровської ГЕС
В 1997-му році, задля необхідністю відновити працездатність застарілих та фізично зношених обладнань гідроелектростанції, розпочалася реконструкція в плані технологічного обслуговування станції. Метою при перших кроках у реконструкції ГЕС став процес ліквідації найбільших вузьких місць у звичайній роботі усього обладнання станції. Опікувалася перша глобальна реконструкція станції планом першочергових задач, який був спеціально створений до оновлень електроджерела.
Першочерговим пріоритетом для заміни обладнання став електротехнічний напрямок – вони знаходилися у катастрофічно аварійному стані. Тож задля запобігання технологічної аварії на середньодніпровській ГЕС, розпочалися виготовчі та замінювальні роботи основних затворів на водозливній греблі станції.
В 2005-му році почався новий етап у реконструкції ГЕС. За весь цей час виконувалась реконструкція одразу на 5 гідроагрегатах, завершивши роботу по оновлені обладнання трансформаторної сили на потужніші, а також замінивши обладнання під КРУ 6,3/10,5 кВ, досягнувши реконструювання щиту постійного електричного струму, а затвори щитової стінки, які були в надзвичайно жахливому стані на той час, успішно оновились.
Витрачені кошти на реконструкційні роботи у Середньодніпровською ГЕС дали можливість не тільки підвищити безпеку гідроструктури, а й забезпечити надійність усього водного об’єкту (в тому числі запобіганню екологічної аварії) та підвищити потужність гідроелектростанції із минулих 44 МВт до аж 50 МВт!
