Життя Катеринослава (Дніпра) в XIX столітті було важким. Місто було недобудоване, брукованих вулиць практично не було, освітлення вночі з`явилося лише у другій половині століття. Більшість хатин були дерев`яними, які часто горіли й лише у 1892 році почали будувати будинки з каменю в центрі міста. Якщо говорити про опалення цих будинків, то про це в історичних документах є не так багато інформації. Спорудження централізованого опалення тоді ще й не починалося. Далее на dnepr.name.
Опалення деревиною
У звичайних будинках Катеринослава користувалися пічками й топили найчастіше дровами. Іноді паливо везли річкою, а частину залізницею до міста, коли вона запрацювала. На постачання укладали контракти й дрова привозили вже порубаними. Росла й спекуляція на паливі, бо простим людям дістати його було не так легко. Звісно, цінову політику формували ці ж спекулянти. Ціна дров різнилася залежно від сезону. Кубічний сажень дров з берези коштував 40 рублів. Влітку ціна зменшувалась, тому мешканці намагались запастись ресурсом. В кожній хаті були спеціальні дров`яники.
Ще одна проблема пічного опалення — необхідність пошуку сажотруса, бо сажа, що збиралась була причиною пожеж та витоку чаду. Чистити треба було після спеціального розпорядження Міської думи. У житлових будинках не менше 2 рази на місяць, а в готелях раз на тиждень.
Обігрів мешканців Дніпра
У XX столітті пічки в місті були кахельні з оздобленням різними орнаментами, фігурками. Найбагатші родини могли встановити собі камін, який не тільки давав багато тепла, а й красиво виглядав. Дрова складали біля каміна або на горищі.
Пізніше державні установи й школи опалювали коксом, бо він коштував дешевше деревини. Для цього потрібні були гасові печі, в яких був регулювач вогню, що автоматично гасив полум`я. Також піч не чаділа й не коптіла, але була дуже дорогою.
Бідніші родини, які не мали грошей, спали одягнені, а для забезпечення собі постійного тепла набирали гарячу воду в пляшки й гріли ними постіль. Проте мешканці міста ніколи не скаржились на холод. Перед зимою будівлі підготовляли до холодів. Дніпряни затуляли вікна, заклеювали щілини, а щоб скло не обмерзало, між рамами ставили склянку із соляною кислотою, яка гарно поглинала вологу.
Пізніше почали з`являтись у людей “буржуйки”. Маленькі, ощадливі пічки, які швидко нагрівалися. Спочатку вони були популярними в бідного прошарку населення міста, а з середини 20-х років XX століття почали з`являтись і в міських квартирах. Така пічка, звісно, була пожежонебезпечна. Періодично влада оголошувала їх незаконними та дозволяла протоплювати тільки щоб прогріти житло, а використовувати таке тепло постійно було заборонено. Грубки ховали та топили вночі, коли перевіряльник не міг їх бачити.
Перевезення вугілля
Перед Першою світовою війною Катеринослав потроху починав переходити на вугілля, що привозили з Донбасу. Більше його використовували на промисловості або у великих будинках, де було змога під`єднати централізоване опалення. З війною закінчилась і стабільність постачання палива, бо часто дрова, вугілля забирали для армії й ціни для нього стали зависокі.
Сучасні ідеї
Вже під кінець XIX століття, після поступового розведення водогону в Дніпрі, в місті почали будувати будинки з центральним опаленням. Багато власників старих забудов вже не хотіли користуватись дровами. Для нової системи опалення в будинку встановлювали спеціальний котел, який нагрівав воду, а помпа пускала її по трубах у кімнати. У чавунних радіаторів того часу майже не було корозії, але така новинка була дуже дорогою.
Вже в період радянщини центральне опалення було масовим в нових мікрорайонах.
