В Україні нараховується 7 зоопарків державного значення, кількість приватних точно визначити складно. До переліку найкращих до російсько-української війни входили два Київських (у столиці та в селі Демидів), Черкаський, Харківський “Фельдман-Екопарк”, Бердянський “Сафарі”, Миколаївський. Як не дивно, але в такому великому місті, як Дніпро, ніколи не було приватних зоопарків, навіть до революції Катеринослав не потурбувався про такий видовищний заклад. Хоча за радянських часів та в перші роки незалежності України спроби влаштувати державний зоопарк були, однак не стали успішними з різних причин. Далі на dnepr.name.
Чому не було зоопарків у Дніпрі на початку 20 століття?
Так склалося, що в Катеринославі більше опікувалися проблемами з парками, ніж з видовищами, зокрема, йшлося про благоустрій садів Міського (сучасний Павла Глоби) та Потьомкінського (нинішній імені Шевченка). Можливо, городянам вистачало пересувних зоопарків, котрі приїздили на численні ярмарки та народні гуляння. Але інформації щодо створення такого розважального закладу у Катеринославі немає, про що розповів журналістам інтернет-видання “Gorod.dp.ua” кандидат історичних наук, завідувач відділу Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького Максим Кавун.
А от за радянських часів таку ідею розглядали, черга до неї дійшла у 1930 роках минулого століття. Місто вже перейменували на Дніпропетровськ, швидкими темпами просувалися індустріалізація, колективізація, стрімко зростала кількість населення. Міська влада проголосила лозунг перетворити Дніпропетровськ на зразкове соціалістичне місто. Був затверджений генеральний план розвитку, який передбачав будівництво набережної, нового вокзалу та інших важливих об’єктів. У 1936 році адміністрація стала розглядати варіанти стаціонарного міського зоопарку на околиці міста.
Перша спроба створити зоопарк: Монастирський ліс
Монастирський ліс на початку 20 століття розташовувався у верхній частині Рибаківського (сучасного Рибальського) байрака, назву отримав від Тихвінського жіночого монастиря. Охоплював 100 гектарів: обидві сторони схилу байрака з природними терасами. Тому ідеально підходив для зоопарку, де було б зручно влаштувати для тварин окремі кліматичні зони.
Але до реалізації планів не дійшло. У 1937 році країною прокотилися страшні жорна репресій, газети почали писати про боротьбу з троцькістами та ворогами народу. Тому про гасла і зображення міських проєктів надовго забули. Можливо, хтось з ініціаторів зоопарку потрапив до розстрільного переліку, інакше важко пояснити, чому про цей проєкт не наважувалися говорити аж до 1970 року. Що до Монастирського лісу, то наприкінці 1940 років там сформували великий парк імені Ленінського комсомолу. У 2017 році, вже за часів незалежності, перейменували на “Зелений Гай”.
Друга спроба влаштувати зоопарк: Тунельний байрак
Знову згадали про потребу міста в такому розважальному закладі аж за правління Брежнєва, коли місто стрімко перетворилося на мегаполіс, а кількість населення сягнуло за мільйон. Спочатку міська влада подбала про житло для городян: були зведені житлові масиви “Червоний Камінь”, “Лоцманський” (сучасний “Перемога”), відкрили універсам і кінотеатр “Салют”. І лише після цього, у 1975 році, міська адміністрація згадала про зоопарк, для якого чудово підходив Тунельний байрак. Це було величезне урочище, розташоване між житловими масивами “Перемога” і “Сокіл”, назву отримало від тунелю Мерефо-Херсонської залізниці, котрий збудували наприкінці 1920 років.
Дуже мальовниче місце на 110 гектарів, гарний ландшафт з кількома терасами і залізничним тунелем. Проєкт розробляли досвідчені фахівці Дніпропетровської філії інституту “Укрдіпрокомунбуд”, головним архітектором зоопарку призначили Ющука. В газеті “Дніпровська правда” 1975 року значилася його обіцянка завершити диво-проєкт до 1977 року. Мав бути такий собі паралельний світ: понад 40 великих об’єктів, окремі зони для різних тварин, кінолекторій, виставковий павільйон, адміністративно-науковий корпус.
Що обіцяли мешканцям міста?
Головний архітектор зоопарку планував зробити пінгвінник, зимову будівлю пташника із залом тропіків, дельфінарій та острів білих ведмедів. Не забули й про хижаків, екзотичних тварин, місце для рідкісних антилоп, дельфінарій з трибунами на тисячу місць. Тільки для водоплавних виділяли 4 ставки на 100 метрів кожен. Для маленьких дніпрян збиралися облаштувати окремий дитячий зоопарк на території 4 гектари. Знайшлося місце для палеонтологічного музею та зоогеографічного комплексу, де можна було б спостерігати за тваринами, які живуть у природних умовах. Такий собі оригінальний інтерактивний варіант того часу: спостерігати за підопічними зоопарку можна було, просуваючись спеціальними маршрутними коридорами, які захищають відвідувачів від великих тварин. Окрему зону відвели для розваг на атракціонах.
У 1977 році проєкт дійсно завершили і навіть представили в “Дніпровській правді” незвичайну статтю – подорож локаціями майбутнього зоопарку. У грудні 1979 року в урочищі Тунельного байраку, неподалік вулиці Космічної, урочисто заклали майбутній зоопарк. Але далі цього справа не зрушила. Бо виявилося, що необхідно спочатку зайнятися благоустроєм Тунельної балки, виділити окремі зони для відпочинку тих, хто мешкає в житлових масивах “Перемога” і “Сокіл”. А це теж вимагало часу та солідних коштів.
Альтернатива зоопарку: зоозона на Монастирському острові
Процес реконструкції затягнувся до початку 1980 років. кандидат історичних наук, завідувач відділу Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького Максим Кавун пояснив, що після смерті Брежнєва сильно похитнулися позиції “дніпропетровської групи”, кошти на розвиток міста помітно скоротили. Проєкт так і залишився на папері. Потім почалися перебудова, розвал Радянського Союзу, про ідею диво-зоопарку на довгі роки забули, бо вистачало інших проблем.
Але ще у 1980 роках представники міської влади спробували відшукати своєрідну заміну зоопарку, про який так багато говорили. Альтернативою стала зоозона на Монастирському острові, який тоді ще називали Комсомольським. Зоопарком цей гуртожиток для тварин не можна було назвати, бо не відповідало вимогам. Та й місця бракувало: лише 2 гектари, тварини перебували в тісних вольєрах. Відібрали різних представників фауни. Тривалий час зоозона приваблювала відвідувачів, бо була дуже зручно розташована – в середині острова, при переході до міського пляжу.
Чергова невдача для організаторів
У 2007 році міська адміністрація знову згадала про плани громади 1970 років і підняла тему створення зоопарку. Навіть розробили концепцію нового закладу в тому ж Тунельному байраці. Але незабаром з’явився новий курс – про заборону утримувати тварин у зоопарках та зоозонах, тому тему згорнули, як безперспективну. Щодо рекреації, яка вже існувала на Монастирському острові, то у 2010 році спробували розробити кілька проєктів реорганізації, але забракло коштів. А ще ж треба було запропонувати нове планування території. Подальші економічні проблеми призвели до того, що з кожним роком на утримання тварин виділялося все менше грошей. Якщо у 2008 році ця сума складала 60 тисяч гривень, то у 2009-2010 роках – тільки по 30 тисяч.
Адміністрація зоозони навіть почала проводити благодійні акції у Дніпрі, щоб зібрати гроші для тварин, що вже голодували. Пропонували відвідувачам купувати продуктові набори для бідолах. Відтак у 2016 році було прийняте рішення закрити зоозону, підопічних розмістили по зоопарках інших регіонів. Щодо приватних зоопарків, як, наприклад, у Харкові чи Києві, то у Дніпрі охочих відкрити такий заклад не знайшлося і у 21 столітті. Тож питання залишається відкритим, а враховуючи ситуацію в Україні, то схоже – на тривалий час.