Аномальна спека влітку 2024 року змусила українців шукати прихистку біля води, всі пляжі вщент заповнені не лише у вихідні. Тільки у Дніпрі офіційних пляжів нараховується 3: на Монастирському острові, у парках “Сагайдак” і “Придніпровський”. Через введення воєнного стану купатися там заборонено, однак про благоустрій територій адміністрація потурбувалася. Деякі українці вважають, що пляжі – явище радянських часів, але це не зовсім так. Навіть у Катеринославі існували свої купальні, хоча мали інший вигляд, ніж сучасні. Далі на dnepr.name.
Коли з’явилися купальні?
Досвідчені науковці відзначають: традиція купатися і приймати сонячні ванни на відкритих місцях виникла лише у 19 столітті. У 18 столітті такий відпочинок вважали непристойним, потім дали дозвіл чоловікам, однак жінки мали приймати водні процедури лише вдома. Звісно, йшлося про дам дворянського походження, котрі намагалися зберігати білу шкіру, як ознаку шляхетності. А засмага негативно позначилася б на зовнішності. Потім в Англії винайшли “купальні машини” – спеціальні будиночки на березі моря, де люди могли сховатися від стороннього ока, щоб похлюпатися у відкритій воді. У 1750 році додали ще “капюшони скромності” – навіси з тканини, котрі прикріплювали до будиночка, щоб комфортніше було відпочивати.
А вже першу відкриту купальню презентував у Франції у 1788 році на Нормандському узбережжі граф де Бранкас. Спочатку зацікавилися парижани, однак плавати ніхто не наважувався. Тільки гуляли, хлюпалися, найсміливіші обливалися водою. У 19 столітті купальні почали з’являтися в інших країнах Європи, але існувало жорстке розмежування: у дворян, купців, чиновників, простого люду були свої зони. Жінки могли купатися тільки в спеціальних сукнях з довгими рукавами, обов’язково надягали панчохи та шапочку. Такі костюми швидко ставали важкими від води, тому відпочинок, скоріше, створював проблеми, ніж дарував задоволення.
Купальні у Катеринославі для простого населення
У Катеринославі “купальних машин” не було. Мало хто знає, що берег Дніпра наприкінці 19 – початку 20 століття захопили численні склади та пристані, тому прості люди купалися там, де могли прилаштуватися. Такої форми відпочинку, як пляж, не існувало, однак спеціальні місця для купання таки були. Кандидат історичних наук, завідувач відділу Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького Максим Кавун розповів журналістам інтернет-видання “Gorod.dp.ua”, що прості люди часто вибиралися на піщану косу. Розташовувалася вона за прибережною смугою, між вулицями Залізною (згодом Миронова та Європейська) та Клубною (перейменовували на Леніна, Воскресенську).
У другій половині літа, коли спадала вода у Дніпрі, косу можна було переходити з одного берега на інший. Прості мешканці вибиралися сюди не лише купатися, а й митися, бо з каналізацією у Катеринославі було проблематично. Населення робітничих околиць та слобідок Чечелівка, Фабрика, Кайдаки взагалі приходили митися з ранньої весни до пізньої осені, використовуючи навіть прибережні чагарники та плавні.
Купальні для заможних людей Катеринослава
Коли в Європі виникла мода на купальні, ентузіасти в Російській імперії, до складу якої входила тоді Україна, не могли залишитися осторонь. А тим паче такий великий центр губернії, як Катеринослав. Для забезпечених мешканців швидко облаштували приватні купальні. Найвідомішою була розташована неподалік “Лісової площі”, у місці, де до Дніпра виходили вулиці Йорданська (згодом Коцюбинського) та Залізна (пізніше Миронова та Європейська). Старожили згадували, що це був єдиний прохід, весь інший берег захопили лабази та склади.
Для шляхетних відвідувачів стояли спеціальні будиночки з дощок, зафіксовані на палях, розраховані на кілька “номерів”. З кожного до води спускалися драбинки. Ставили такі споруди за 20 метрів від берега, до них вели містки. Окремі купальні ставили для чоловіків і жінок, вхід коштував 10 копійок. Глибина була невелика – близько 1,5 метри, як у басейні. Цікаво, що заможні дніпряни не гидували купатися фактично між численних складів. Кандидат історичних наук Максим Кавун у розмові з журналістами висловив припущення, що приваблювало дворян і купців особливе місце. Адже купальню поставили на території, де взимку була священна ополонка – Йордан. На свято Хрещення Господнього сюди стікалися віряни з усього міста.
Купальні у Потьомкінському саду
Можливостей влаштувати в цьому саду місця для купання фактично не було, бо скелі спускалися майже до самої води. Але збереглися свідчення старожилів, що стихійні купальні все ж таки виникали. На пікніки містяни приїздили охоче, у травні 1887 року до сторічного ювілею Катеринослава у саду влаштували величезне народне гуляння з оркестрами та феєрверками. В довіднику “Весь Катеринослав” за 1913 рік відзначено, що з весни до осені тисячі катеринославців відпочивають у саду. Розташовувалися на траві під деревами, на гірках, бо влітку там не було, де яблуку впасти. У книзі Машукова “Спогади про місто Катеринослав” 1910 року згадується, що були у Потьомкінському саду й купальні, але без уточнення, де саме.
Монастирський острів – популярна купальня у катеринославців
Цей острів мав багато назв. Спочатку був Монастирським, а коли у 19 столітті перейшов у приватну власність, отримував назви за прізвищем власників: Рябінінський, Бураківський, Богомоловський. За радянських часів побував Комсомольським, а у 2015 році йому повернули давню назву – Монастирський. Наприкінці 19 – початку 20 століття там отримала землю під дачу родина Богомолових, розташували будинок у північно-західній частині острова. Згодом почали з’являтися дачі інших заможних людей і в низовій частині суходолу.
А от берег уподобали катеринославці для відпочинку. Добиралися човнами, купалися, влаштовували пікніки. Про це згадується у довіднику “Весь Катеринослав” за 1913 рік. Молодь особливо любила “Бичок” – швидку течію північно-західного краю крутого берега Богомолівського острова. Про це писав у своїй книзі “Спогади про місто Катеринослав” 1910 року дослідник Машуков. Він підкреслив, що приїздили туди й старші чоловіки, але багато охочих не знаходилося через сильну зустрічну течію. Купання і керування човном перетворювалося на складну задачу, з якою могли впоратися тільки молоді та сильні люди.
Воронцовський острів – найпопулярніший на початку 20 століття
Це місце вважалося найпопулярнішим у катеринославців, особливо для охочих влаштовувати пікніки. Острів був величезним – 4 кілометри завдовжки й 1,5 кілометра завширшки. Фактично охоплював весь простір Дніпра на південь від Богомолівського острова. У своїй книзі “Місто на трьох пагорбах” Михайло Шатров описував Воронцовський острів, як найгарніший з усіх. Соковиті луки, гарні дубові гаї, а дістатися можна було навіть убрід від Мандриківки через косу.
Назву острів отримав від власників – князів Воронцових. Тут теж облаштовували купальні мешканці Катеринослава середніх станів. Після будівництва ДніпроГЕС у 1932 році острів майже повністю затопило, залишилася тільки коса неподалік від житлового масиву “Перемога”. І острівець на верхівці, котрий отримав назву “Солов’їний”, куди й у 21 столітті іноді вибираються охочі оригінально провести відпочинок.
Яхт-клуб для еліти Катеринослава
Відомостей, що там розташовувалися купальні, не збереглося, однак не можна виключати імпровізовані варіанти. Цей був яхт-клуб для літнього відпочинку, один із перший у Російській імперії і єдиний в Катеринославі. Відкрився у 1898 році, бути членом такої організації вважалося надзвичайно престижним. Адже яхт-клуб очолював сам губернатор. У довіднику “Весь Катеринослав” за 1913 рік згадується, що на той час віцекомандором був присяжний повірений Зайончковський.
Розташовувався клуб у престижному місці – прибережній частині Потьомкінського саду. Всередині збудували човнову пристань і дерев’яний літній павільйон. Там проводилися вишукані розважальні заходи, наприклад, “Ніч у Венеції” у червні 1911 року: оркестр 134-го полку Феодосії, нагороди для найвитонченіших човнів, “діамантовий феєрверк”. У 1900 роках клуб перебрався на Богомолівський острів, де зробили стоянку для яхт – такий собі прообраз майбутніх човнових станцій. Адже тут можна було взяти приватний човен, щоб покататися біля берега Потьомкінського саду.
У сучасному Дніпрі з’явилися нові купальні та місця для відпочинку, які користуються серед мешканців не меншою популярністю. З повним переплануванням міста це цілком логічно. Хоча більшість городян погоджуються, що все ж таки варто було відновити занедбані пляжі, розташовані в історичних місцях Дніпра.
Джерела: