Ім’я Миколи Кащенка посідає особливе місце серед творців української біологічної науки. Його праці з ембріології, зоології та акліматизації рослин стали фундаментальними для розвитку цих напрямів у вітчизняному академічному середовищі. Крім того, освітянин не лише досліджував, але й активно створював — лабораторії, музеї та наукові школи. Далі на dnepr.name.
Ранні роки та дослідницький шлях Миколи Кащенка
Микола Кащенко народився 7 травня 1855 року у селі Веселе на Катеринославщині. Його дитинство минуло на батьківському хуторі на березі річки Московки. Саме у тісному родинному колі закладалися основи світогляду й любові до природи хлопця. Його улюбленою книгою стала «Світ Божий» Олексія Разіна, першого редактора відомого журналу «Вокруг света». Подарований дядьком фоліант був наповнений пізнавальними матеріалами з природознавства, що неабияк захоплювали юного знавця.
Закінчивши Катеринославську чоловічу гімназію, Микола Кащенко вступив на медичний факультет Московського університету. Там він навчався у 1875-1876 роках, але через складне фінансове становище родини був змушений перевестися до Харківського університету. Тоді чоловік виявив себе як медик-практикант, працюючи помічником ординатора під час російсько-турецької війни. Зрештою, він успішно завершив навчання у 1880 році, здобувши звання лікаря та окружного лікаря.
У 1881 році Микола Кащенко розпочав наукову кар’єру в ембріологічному кабінеті під керівництвом професора Зосима Стрельцова в Імператорському університеті. За короткий час він став стипендіатом та взявся за написання праці для здобуття вченого звання. Паралельно чоловік працював у кількох установах: асистентом в ембріологічному кабінеті, викладачем анатомії, гістології та ембріології у повивальній школі, а також здійснював акушерську практику. Саме завдяки цьому він мав змогу досліджувати людські ембріони, що стало основою його докторської дисертації. У 1884 році освітянин здобув ступінь доктора медицини та звання приват-доцента з порівняльної анатомії.
У 1886 році Микола Кащенко почав працювати у провідних наукових центрах Німеччини та Італії, де відвідував лекції та проводив дослідження у лабораторіях європейських дослідників. Повернувшись додому, він продовжив педагогічну діяльність. Одруження та пов’язані з цим матеріальні труднощі змусили чоловіка погодитися на викладацьку посаду у новоствореному Томському університеті. Там він викладав зоологію, анатомію та фізіологію, водночас розвиваючи наукову діяльність. Спершу науковець працював у галузі ембріології, але згодом зосередився на дослідженні флори й фауни Сибіру. Крім того, він ініціював створення акліматизаційного саду, у якому вивчалося пристосування рослин і тварин до нових умов.
У 1912 році Микола Кащенко повернувся до Києва, де працював у Київському політехнічному інституті та проводив відкриті лекції для широкої публіки. Він висунув ініціативу створення Інституту з вивчення рослин та саду на його території. Оскільки ідею було підтримано, вже у перший рік вдалося зібрати понад сто видів рослин. З часом чоловік координував роботу чотирьох розплідників загальною площею 12 гектарів, у яких проводилася акліматизація живих організмів. До 1916 року лише лікарських рослин у саду нараховувалося майже 150 видів. Помер Микола Кащенко 29 березня 1935 року та був похований на Лук’янівському цвинтарі.
Визнання та значення наукової діяльності Миколи Кащенка
Микола Кащенко залишається однією з провідних постатей української науки кінця 19 — початку 20 століття. Його значний внесок підтверджується авторством і співавторством понад 200 наукових праць, присвячених ембріології хребетних і людини, а також дослідженням флори й фауни Сибіру та України. Чоловік також був почесним членом багатьох престижних наукових товариств, зокрема Західносибірського товариства сільського господарства, Омського товариства плодівництва та Мінусинського товариства краєзнавства. За заслуги перед наукою та державою він був нагороджений орденами Святого Станіслава II ступеня, Святої Ганни II ступеня, Святого Володимира IV і III ступенів тощо.
