«Стройінвест» — один з найпомітніших підрядників у Дніпрі, який за понад десять років встиг реалізувати низку важливих інфраструктурних проєктів. З одного боку, він демонструє здатність активізувати великі будівельні ініціативи. Однак з іншого — системні проблеми з прозорістю, підзвітністю та репутаційною відповідальністю. Далі на dnepr.name.
Історія заснування та розвитку компанії «Стройінвест»
Будівельна компанія «Стройінвест» була заснована у 2014 році у Дніпропетровську. Вона прагнула швидко зарекомендувати себе як надійна підрядна організація у галузі будівництва, реконструкції та капітального ремонту об’єктів міської інфраструктури. Визнання професійної команди мали забезпечити сучасні технології та якісні матеріали.
На початку одним з найобговорюваніших проєктів «Стройінвесту» стало будівництво стадіону імені Петра Лайка, яке здійснювалося на замовлення КП «Спорт-інвест» Дніпровської міської ради. Вартість об’єкта складала майже 149 мільйонів гривень, а завершення планувалося до кінця 2018 року. Однак строки були перенесені на рік без пояснень. Після перевірки активістів «Громадського Контролю» з’ясувалося, що на місці будівництва — лише підготовчі роботи, хоча згідно з актами виконаних робіт вже було підтверджено понад 59 мільйонів гривень витрат, що становило 40% вартості проєкту. Загальна сума перерахованих коштів перевищила 70 мільйонів гривень.
Попри скандали, у 2021 році «Стройінвест» реалізував ще один масштабний проєкт — «Олімпійський дім», збудований у межах державної програми «Велике Будівництво». Це сучасний двоповерховий центр з конференц-залою на 160 місць, тренерськими, медпунктом, роздягальнями та коворкінгом з вебкамерами, екранами та інтернетом. Для спортивних федерацій передбачено окремі офіси, а криту веранду було спроєктовано так, щоб з неї можна було спостерігати за матчами на сусідньому стадіоні.
У 2021 році у Дніпрі з’явився сучасний сквер на проспекті Слобожанському — ще один приклад проєкту, реалізованого «Стройінвестом». Створений на запит місцевої громади, простір об’єднав екологічні та соціальні принципи: збережено здорові дерева, а замість аварійних з’явилося значно більше нових зелених насаджень. Тут облаштовано ігрові майданчики, екозони, воркаут-простір, місце для вигулу тварин, а також інфраструктуру для зручного та безпечного перебування містян.
Перед початком повномасштабної війни «Стройінвест» взявся за масштабну реконструкцію у медичній сфері. Хірургічний корпус Дніпропетровської обласної дитячої лікарні — амбітний медичний проєкт, у якому компанія стала головним підрядником. Планується побудова десятиповерхової будівлі площею понад 10 000 м² з прямим переходом до основного корпусу. У новій споруді функціонуватимуть чотири спеціалізовані відділення, що надасть змогу суттєво підвищити якість дитячої хірургічної допомоги у регіоні. Початкове фінансування у 2025 році склало 5 мільйонів гривень, а основні витрати передбачено на 2026 та 2027 роки.
Попри складні обставини, «Стройінвест» залишався активним у реалізації дитячих інфраструктурних проєктів. Один з них — капітальний ремонт дитячого садка № 180 у Кривому Розі, який був доданий до президентської програми «Велике будівництво». Розташований неподалік зони бойових дій, цей об’єкт вважався одним з найдорожчих поблизу фронту. До початку повномасштабного вторгнення будівельники встигли завершити демонтажні роботи всередині приміщення та розпочати ремонт покрівлі. Однак скандальна репутація компанії знову стала на заваді реалізації проєкту: замовник розірвав договір зі «Стройінвестом» у лютому 2025 року. За частково виконані роботи підрядник одержав виплату у розмірі 19,74 мільйона гривень.
Визнання та значення діяльності компанії «Стройінвест»
За понад десятиліття «Стройінвест» зумів стати вагомим гравцем на ринку міського будівництва у Дніпрі. Однак на тлі реалізованих проєктів не менш помітними стали провали та скандали, що переслідують його протягом останніх років. У контексті воєнного часу, коли особливо важлива довіра до підрядників, питання прозорості, етики та підзвітності виходять на перший план. Майбутнє компанії залежатиме не лише від нових контрактів і технічної реалізації, а й від здатності відновити довіру — суспільну, професійну й інституційну.
