Іхтіологи та гідротехніки давно говорять про те, що Дніпро вже перестав бути річкою: через велику кількість гребель він перетворився на довгий ланцюг озер та водосховищ. Це позначилося на популяції річкових жителів. Деякі види риб зникли, інші мігрували. Тому сьогодні рибалка у Дніпрі – натуральна лотерея. Але мисливців за лускатими трофеями від цього не стає менше. Далі на dnepr.name.
Хвилина ностальгії
Запорізькі козаки були не лише добрими воїнами, а й спритними рибалками. Причому для них це було не захоплення, а життєва необхідність. Які види риб вони виловлювали і яким саме чином точно невідомо. Але іхтіологи кажуть, що з давніх-давен і до 30-х років ХХ століття склад риби в Дніпрі був одним і тим же. Коропи, марени, окуні, судаки, йоржі, соми. Соми в Дніпрі були величезними, могли потягти теля або навіть людину. Водилися й осетри. Лов осетрових вважався справою небезпечною (осетри при виуджуванні чинили сильний опір, могли перевернути або втопити човен), таких рибалок дуже поважали. Про техніку та методи лову в XIX столітті відомо небагато, але судячи з книг Сабанєєва та Аксакова, вони були схожі на сучасні методи – волосінь, гачок, наживка.
Коли ще були пороги…
Судячи з розповідей очевидців та спогадів старожилів, у 20-30-х роках минулого століття риболовля на Дніпрі була простим, але неймовірно ефективним заняттям. Навесні риба одвірками йшла нереститися. До заздалегідь розвіданих місць такими ж одвірками на возах, укомплектованих бочками із сіллю, з’їжджалися рибалки. Їхньою головною метою був чорноморський оселедець, яким тоді Дніпро був багатий. Рибалки опускали у воду снасть, що нагадувала сучасний рибальський павук.
Через кілька хвилин витягували його з води. Забирали тільки оселедець чи осетрів, а сазанів, судаків чи карасів викидали назад у річку. За кілька днів набирали до двох десятків бочок риби та виїжджали додому.
Каскад ГЕС
У 1932 році було збудовано Дніпровську гідроелектростанцію. Дніпровські пороги виявилися затопленими. В інженерному плані Дніпрогес – велика споруда. У плані впливу на навколишнє середовище, на стан Дніпра та його мешканців – згубна. А сьогодні на річці Дніпро збудовано вісім гідроелектростанцій. І це не могло не вплинути на життя риб.
Створення водосховищ створює непереборні перешкоди життя прохідних і напівпрохідних риб. Греблі стають у таких риб на шляху до місця нересту. Для риб, які мешкають осіло, теж мало приємного. Уповільнюється або зникає течія, стояча вода замулюється, ікра гине. Водойма починає меліти і забруднюватися. Через зниження швидкості течії річка втрачає природні властивості самоочищення. На мілководних ділянках починають активно розмножуватися синьо-зелені водорості. При розкладанні ці водорості, як губка, вбирають у собі кисень із води. Жахливий запах від Дніпра в окремі літні місяці – наслідок гниття цих водоростей.
Тепер згадаємо про затоплені дніпровські пороги. Це був унікальний природний об’єкт, де упродовж 100 кілометрів відбувалося очищення води. Наразі цього об’єкта немає. Недарма фахівці стверджують, що найбрудніша електроенергія на планеті – саме від гідроелектростанцій.
Що робити?
В Інституті проблем природокористування Дніпро називають навіть не ланцюгом озер, а ланцюгом боліт. З посиланням на Водний кодекс фахівці кажуть: зарегулювати дозволяється лише певну частину русла річки, а в Україні Дніпро зарегульовано фактично у повному обсязі. Якщо так піде й надалі, через 300 років від річки Дніпро залишаться лише спогади та марні набережні вздовж неї. Вихід – спустити греблі, а електроенергію видобувати за допомогою сонячних батарей.
Заради справедливості – вчені самі не вірять, що їхні настанови будуть почуті.
Де закинути поплавець?
Теоретично місць для риболовлі багато. Тільки клює далеко не скрізь. Рибні місця шукаються роками. Але ми можемо підказати, з чого можна розпочати розвідувальну діяльність.
Коса на ж\м Перемога плюс гребний канал. Ще в 90-х козирним місцем для риболовлі вважався відрізок від Палацу піонерів до першого масиву Перемоги. Тепер цю берегову лінію забудували ресторанами та житловими будинками. Там і зараз можна знайти місце, куди втиснутися з вудкою. Лише кількість цих місць дуже обмежена. В основному рибалки йдуть на косу і ловлять карасів за допомогою фідерів. На поплавець ловлять дрібницю з невеликого пішохідного мосту, що з’єднує косу з Перемогою.
Набережна від ресторану «Поплавок» до Монастирського острова. На цій ділянці ловлять і на поплавець, і на донні снасті, і на блешню. Уздовж набережної теж багато кафе та ресторанів, але тут вони погоди не роблять, місце можна знайти завжди.
Монастирський острів. Тут теж ловлять на будь-яку снасть, але частіше можна зустріти рибалок із фідерами. Найбільш рибні місця, судячи з локацій, де люблять розташовуватись рибалки – в районі пам’ятника Шевченку. А спінінгісти, навпаки, шукають щастя у глибині острова.
Набережна ж\м Сонячний. Ділянка від літака до Мерефо-Херсонського мосту. В основному тут ловлять мирних риб: лящів, карасів, сазанів. На цій ділянці досить сильна течія, яка благотворно впливає на клювання. Влітку тут спекотно, а дерев мало, тому знадобиться парасолька від сонця.
Південний міст. Тут ловлять ляща та плотву. Але є нюанс: потрібен човен. Можна і з берега, але улов буде скромнішим.
Канал ж\м Ломовський. Канал знаходиться при з’їзді з Кайдацького мосту, якщо їхати з правого берега. Тут рибалять переважно місцеві жителі, у яких канал знаходиться в пішій доступності. Добре бере карась, верхівка, плотва. Восени та навесні є шанси витягнути на блешню щуку чи окуня.
Кайдацький міст. Якщо стати обличчям до мосту з боку лівого берега, то праворуч буде берегова лінія довжиною з півкілометра. Це місце також відоме всім місцевим рибалкам.
Коса на ж\м Червоний камінь. Тут краще дійти до кінця коси. Місць для риболовлі не так багато, як на косі на Перемозі. Спіймати можна коропа та карася, а на блешню непогано клює судак.
Набережна від Кайдацького до Старого мосту. Біля самого Кайдацького мосту порибалити не вийде через бархани намитого піску. Але пройти метрів 500 у бік Старого мосту, і можна розмотувати вудки. Єдиний мінус – сильно засмічене дно. Тож можуть бути зачепи.