Зона комфорту: історія єдиного заповідника у Дніпропетровській області

Найменш забрудненою річкою на Дніпропетровщині фахівці вважають Орель. Найголовнішою та невід’ємною є, зрозуміло, Дніпро. А між цими двома річками є заповідна зона з красивими та цікавими краєвидами, з рідкісними видами рослин та тварин, із чистими озерами. На цій території немає жодного промислового підприємства. А називається ця краса Дніпровсько-Орельський природний заповідник. Далі на dnepr.name.

Навіщо був потрібен заповідник

7 липня в Україні відсвяткували день працівника природно-заповідної справи. Завдяки цим людям зберігаються парки, заповідники та природні пам’ятники. Все те, що дозволяє нам хоч якось дихати на повні груди. За традицією, в цей день прийнято саджати якесь деревце.

Україна загалом славиться своїми природними багатствами. І наскільки конкретно наш регіон вважається промисловим і брудним, але навіть тут є шматочок дикої природи, яку не встигла зіпсувати людська діяльність – Дніпровсько-Орельський заповідник. Він був створений у вересні 1990 року, на базі заказників «Таромський уступ» та «Обухівські плавні».

І «Таромський уступ», і «Обухівські плавні» заслуговують на окремий абзац. Заказник «Обухівські плавні» з’явився 1974 року як перший штрих майбутнього заповідника. У ці ліси за радянських часів завозили різних тварин для акліматизації: косуль, лосів, кабанів, зайців. Також тут випускали птахів, серед яких були рідкісні та дуже рідкісні види. Наприклад, довгохвості синиці, болотні чайки та болотні сови.

«Таромський уступ» був створений в 1978 року. Зважаючи на попередній досвід роботи «Обухівських плавнів», тут одразу був введений суворий охоронний режим. Охорону здійснювали співробітники рибнагляду та члени громадських бригад з охорони природи. Вже за кілька років виявились перші вагомі результати. На гніздуванні з’явилися сови, орли-карлики, орлани-білохвости, могильники (хижі птахи сімейства яструбиних), соколи-балобани. На території заказника прижилися вихухолі, завезені із Західного Сибіру, ​​та степові тхори.

Головною метою створення заповідника було збереження унікального ландшафту долини річки Орель та середньої ділянки Дніпра. І заразом – зберегти поряд з ландшафтом комплекс характерних рослин та тварин. Площа заповідника становить 37 км2.

Що тут росте?

Кількість видів фауни, що зареєстрована у заповіднику, перевищує дві тисячі. 12 видів рослин занесено до Червоної книги України, півсотні видів є рідкісними для регіону. Декілька різновидів ятришника, тюльпан дібровний, крокус, болотяна коручка – це далеко не повний список рослин, які в дикій природі знаходяться на межі зникнення. У заповіднику вони мають шанс на збереження та видовий розвиток. А такі рослини як хрестовник дніпровський та козлобородник українець взагалі занесені до Європейської червоної книги.

Ліси займають майже 90% території заповідника. Левова частка припадає на дубові ліси. Відносно невеликі площі відведені під ліси з верби, тополі, осики та вільхи.

Що тут повзає?

Тваринний світ дніпропетровського регіону можна назвати бідним. Але в заповіднику він представлений у максимально можливому різноманітті. Загальна кількість видів тварин, як і у випадку із рослинами, перевищує дві тисячі.

Безхребетних, тобто комах, тут мешкає 1500 видів. Є й представники Червоної книги. Наприклад, великий жук-олень, дозорщик-імператор, бджола-тесляр і совка розкішна. Усього червонокнижних комах у заповіднику 18 видів.

Змії в заповіднику представлені двома різновидами вужів, мідянкою, степовою гадюкою та жовтобрюхим полозом. Гадюка – єдина отруйна змія дніпропетровського регіону, але зустріч із полозом може завдати не менше неприємностей. Гадюка не нападає першою, а полоз – без проблем. Оскільки в довжину він досягає півтора метра, то виглядають його атаки жахливо. У цієї змії немає отруйних зубів, але вона може залишити на гомілці або стегні рвані рани. Відомі випадки, коли люди помирали від втрати крові після нападу полоза, оскільки медична допомога не була надана вчасно. Тому не треба думати, що якщо змія не отруйна, то нічого страшного. Молоді полози такі ж агресивні, як і дорослі.

Що тут бігає?

Ссавців у заповіднику – 38 видів. Причому є такі, яких найчастіше можна побачити лише на картинках. Наприклад, куниця, горностай, борсук та єнотовидний собака. Крім них тут сусідять один з одним зайці, ондатри, дикі кабани, плямисті олені, козулі, вовки та їжаки. Але справжня гордість заповідника – лосі. Їх тут лише кілька особин, але це дуже багато, з огляду на те, що лосі в наших краях вже давно величезна рідкість. Взагалі, починаючи з XIX століття, населення лосів скорочується по всій Європі. Молодняк тероризують вовки та ведмеді, кількість лісів скорочується. Але найголовніший ворог лосів – браконьєри. При цьому незважаючи на нешкідливий вигляд, лосі не є нешкідливими. Про це добре знають згадані вовки та ведмеді, тому при атаці завжди намагаються загнати лося у густі чагарники, щоб не постраждати від страшних ударів лосиних копит. Відомий зоолог і письменник Василь Пєсков одного разу описав випадок, коли взимку в лісі зустрів лося, який носив на передній нозі замерзлий труп наскрізь пробитого мисливського собаки.

Що тут літає та плаває?

З птахів у заповіднику мешкають сірий журавель, гоголь, кулик-сорока та інші види птахів, що знаходяться на межі зникнення. Окремо стоїть емблема заповідника – орлан-білохвіст, один із найрідкісніших птахів України. Це великий хижак сімейства яструбиних. Найчастіше полює на водоплавних птахів, якщо прижився на ставках та озерах – на риб. Взимку не гидує паділлю. Як кажуть співробітники заповідника, тут цим птахам винищування не загрожує.

Акваторія займає приблизно 30% загальної площі заповідника. У водах заповідника мешкає щука, лин, лящ, карась, окунь та інші представники іхтіофауни, характерної для Дніпра. Створення заповідника сприяло збереженню та відтворенню великої кількості видів риб. Зустрічається навіть стерлядь, також постійний пункт у Червоній книзі України.

Підводні течії

Рідкісні тварини, птиці, рослини … І дуже дивне ставлення до заповідника та його співробітників як з боку пересічних громадян, так і з боку контролюючих органів.

Почнемо із громадян. За словами співробітників, однією із важливих проблем є охорона території заповідника від непроханих гостей. Тобто тих, що відвідують заповідник не через вхід для всіх, а через чорний хід. Збільшити штат охорони неможливо, як і обнести територію колючим дротом. У найкращому разі від таких гостей залишаються гори сміття. Гірше, коли співробітники знаходять петлі та капкани на тварин. Зовсім погано – якщо доводиться гасити пожежі після несанкціонованих візитів.

Численні перевіряючі органи постійно знаходять проблеми у роботі заповідника та виписують штрафи. Одного разу був такий випадок: після танення льоду на річці або зниження рівня води на берег виносить велику кількість сміття. Зазвичай, це пластикові пляшки. Нечисленний персонал не може впоратися зі сміттям швидко та ефективно. Керівництво заповідника оголосило суботник і запросило всіх бажаючих взяти у ньому участь. І отримало черговий штраф.

Get in Touch