Екологічна ситуація у ХХ столітті у Дніпрі

Наше місто Дніпро – це великий культурний, історичний та торгово-промисловий центр із характерними екологічними проблемами. Про екологічну ситуацію Дніпропетровська ХХ століття ви дізнаєтесь із нашої статті на dnepr.name.

Початок ХХ століття

На початку XX сторіччя наше місто бурхливо зростало, розвивалася промисловість і торгівля, чисельність жителів досягла в 1910 році 252,5 тис. чоловік.

У 1932 році у місті на Дніпрі проживало вже 368 тисяч, а вже через сім років – 500 000 осіб. Дніпропетровськ увійшов до 15 найбільших міст СРСР за населенням. Інтенсивно розвивається інфраструктура міста.

1950-60 роки

Після Другої світової Дніпропетровськ швидко відновили і він знову став одним із головних наукових та промислових міст СРСР. У 1945 році майже всі заводи відновили своє виробництво. З’явилися нові підприємства, такі як Південний та Дніпровський машинобудівні заводи, радіозавод. Пізніше збудували: Придніпровську ТЕС, заводи важких пресів та шинний, завод «Полімермаш», трикотажну фабрику «Дніпрянка».

У середині 50-х, після забудови центру, розпочинається освоєння вільних ділянок у південних районах Дніпропетровська будівництвом житлової зони типом “хрущовок”: верхня частина пр. Кірова (нині Олександра Поля), вул. Богдана Хмельницького (нині – Пр. Богдана Хмельницького), пр. Гагаріна, а також на лівому березі – проспект ім. Правди (Слобожанський) та вул. Косіора (пр. Петра Калнишевського). Будується найдовша набережна в Європі та Новий міст, відкритий у 1966 році.

За останні 30 років існування СРСР населення Дніпропетровська зросло практично вдвічі: з 662 тис. чоловік до 1 млн 200 тис. осіб.

Тяжка екологічна ситуація в Дніпропетровську з кожним роком ставала все очевиднішою. Масштабне будівництво 50-60-х років ХХ століття призвело до того, що в місті залишалося мало вільних земель. Тому у 1967 році розробили новий генеральний план міста, у ньому почали обмежувати заводську забудову, якісь підприємства мали переїхати за кордон обласного центру, існуючі житлові масиви мали розширюватись та створюватись нові. До Дніпропетровська приєднали Фрунзенське (Ломівське), Північне, селище Шевченка, Придніпровськ, Ігрень, Таромське та Краснопілля. Місто стало дуже широким: його довжина розтяглася на 33 км, а завширшки – 22 км.

Ситуація з екологією у Дніпропетровську ускладнювалася наявністю близько кількох великих промислових центрів таких, як Кам’янське (Дніпродзержинськ) — хімічна та металургійна промисловість, Кривий Ріг — металургійна і гірничодобувна промисловість, Верхньодніпровськ — металургійна промисловість. Проблеми виникали в нашому місті через неправильне складування та утилізації різних відходів. Деякі побутові відходи спалювали на сміттєспалювальному заводі. Також у нашому місті були небезпечні процеси в геології та розвивався великий ризик техногенного підтоплення на правому березі, це призвело до деформацій та руйнувань будівель під час зсуву ґрунту в 1996 році на ж/м Тополя.

Присягіна/архів Hanna Alifanova

Зелені зони Дніпра

Сприятливий вплив на мікроклімат міста надають його водні та лісові простори.

Адже річкові та озерні поверхні підвищують вологість повітря у місті. Що цікаво, 50% площі міста – це зелені насадження. На той час у Дніпропетровську було 4 парки: парк ім. Глоби та парк Шевченка у центрі, ботанічний сад ДНУ, Деївський парк. А на островах: Комсомольський острів, Зелений острів та інші – величезні дерева та чагарники, які дають гарну тінь.

Історія створення Ботанічного саду тривала на 30 років. Його ще хотіли створити, коли місто називалося Катеринославом. Адже вже тоді екологічні проблеми поступово почали входити в життя катеринославців. Гігантський стрибок зростання виробництва та будівництво підприємств призвели до труднощів у екологічній ситуації. Першою великою проблемою став Брянський завод (ім. Петровського). Індустріалізація дуже впливала на рослинний світ.

Друга спроба створення Ботанічного саду була перед початком Першої світової війни. Його ініціатором виступив відомий дослідник природи Іван Якович Акінфєєв. Він просив звернути увагу на ситуацію, що погіршує, з рослинами, які росли в степах Катеринославської губернії і почали зникати. Ділянку для саду підібрали ще до революції — не так далеко від Соборної гори. У 1910 році Міська Управа виділила землю біля Красноповстанської балки, щоб створити наукову станцію. І вже 1930 року виникає Ботанічний сад.

Захист навколишнього середовища – завдання загальнодержавне

Під час всього існування Радянського Союзу, про захист навколишнього середовища мало хто дбав, це не було пріоритетним завданням влади – природу сприймали як матеріально вигідні ресурси, тому ставлення до екології було споживче, із прагненням отримати вигоду.

Під час візиту в 1979 році до нашого міста Л. І. Брежнєв – Генеральний секретар ЦК КПРС, зазначив, що збереження чистоти повітря та води – завдання державне. За його словами, раніше держава прагнула наростити обсяги виробництва, забезпечити людей робочими місцями, а тепер настав час подбати і про природу. Він закликав зберегти природу та раціонально використовувати ресурси при введенні в експлуатацію нових об’єктів промисловості, а також вжити заходів щодо обмеження впливу шкідливих речовин на навколишнє середовище.

Екологія та криза 90-х

Економічна криза в 90-х роках спричинила проблеми у промисловості Дніпропетровської області, що призвело до скорочення споживання ресурсів та зменшення викидів. Наприклад, згідно зі статистикою, 1996 р. обсяги викидів скоротилися майже на 6%. Це відбувалося через застаріле обладнання з виробництва та зниження експорту.

Дивно те, що у Запорізькій області та Києві навпаки, показники зросли. Так сталося через проблеми з фільтрами у Запоріжжі та пробками у столиці України.

Повертаючись до Дніпропетровська, проблема так і не була вирішена, а лише частково зменшилася через скорочення виробництва, а на заводах, як і раніше, стояли застарілі або непрацюючі фільтри, які заважали дихати містянам.

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.