Виникнення міста Покров, яке знаходиться в Дніпропетровській області, безпосередньо пов’язано із центром промислового видобування, в тому числі покровським марганцевим рудником. Передували цьому й геологічні дослідження фахівців, а історія створення міста оповита легендами. Далі на dnepr.name.
Історії таємничого міста Покрова присвячена експозиція, яка розповідає про зародження марганцевого видобування в містечку – “Покровські копальні” знаходиться у народному історико-краєзнавчому музеї імені М. А. Занудька. Познайомившись із експозицією “Покровські копальні”, можна дізнатись допитливу історію про знаходження марганцевих рудників на цьому місці.
Легенда початку покровського марганцевого видобування
Цю легенду оповідають старі люди Покрову: була в місті долина, на якій звивається річка Солона, а на долині росла велика й соковита травичка. Селяни й виганяли свою худобу, аби вони поживились соковитими травами. Проте один раз молодий пастух натрапив на велику каменюку, той вирішив її колупнути пужалом – а та тріснула. Молодий хлопчина здивувався неймовірно-гарному переливу кольорів сонячного проміння на тому камені, та й взяв його додому, подумавши, що він може мати цінність.
Новина про знайдений камінь, який блищав, дійшла до самого князя. Тож вже скоро до цього місця прибули два по-міському переодягнених чоловіка, вони почали своє дослідження із розпитування – при яких обставинах знайшли той камінь, на якому місці, а потім рили землю й робили собі помітки у зошити. А самий камінець із обережністю поклали до сумки одного з чоловіків та поїхали з міста, ніби в Санкт-Петербург здійснювати пробу на цінність.
Одним із тих чоловіків, який взяв на пробу каменюку, був Григорій Федосєєв – він був геологом з російського геологічного комітету. Саме за його участі у Покрові підтвердилася наявність родовищ марганцю на схилах долини річки Солоної, де шарами знаходиться марганцева руда. Проте вирішальне значення для майбутнього родовища корисної копалини зробила людина, яка внесла початок у епоху видобування цієї місцевості – Валеріан Олександрович Домгер.
В. О. Домгер народився в 1851-му році, а у 1873-му році здобув освіту у гірничому інституті. Майже весь життєвий шлях пройшов у геологічних дослідженнях надр, працював молодшим геологом під Геологічним комітетом. Його роботи у напрямку науки викладалися в багатьох новинах та статтях, а критики піддавалися навіть на засіданнях наукових товариств.
Майбутнє рудника залежало від Валеріана Домгера!
Тож, майбутнє покровського марганцевого рудника залежало в той момент від професіональності та вірності Валеріана Домгера – надзвичайно енергійної людини. Йому із дослідженням річкової долини допомагали два місцевих селянина – дід Панас та дід Омелько. Вони ще тоді були парубками, а їхня трійка зробила щось неймовірне…
Вони, коли в один день смачно поснідали, взяли звичайний інструмент – заступу, молоток та подалися до скелі вапняку. Чоловіки-селяни із зацікавленістю спостерігали за процесом дослідження Валеріаном Олександровичем, коли він вправними рухами відрубував шари вапняку, а потім з уважністю придивлявся до кожної частинки, і кожен раз знаходив щось захопливе: чи то черепашку, чи то скам’янілу частинку дерева.
Проте на жаль, раптова смерть геолога не дала можливості повністю закінчити дослідження, тому результати аналізів так і залишилися тоді у вигляді заготовок й записних книжок. Та хоча його смерть не дала можливості виконати комплексне детальне дослідження родовища марганцю, вже тодішні результати змогли привернути увагу для видобування марганцевої руди в Покрові.
Ось із таких історій і почалася марганцева промисловість у Покрові. Місто почало зароджуватися із будинків для робочих на видобуванні, а потім і для їхніх родин… Місто пройшло складний і цікавий шлях на початку свого існування, яке почалось із підприємства “Гірничо-збагачувальний комбінат”. Згідно із наявними доказами, після відкриття В. Домгера у 1883-му році в 1885-му році заклали першу штольню “Надія” – вона й підтвердила правдивість досліджень молодого геолога.
