Найбільшим та найстарішим підприємством металургії міста Дніпра вважається “Дніпровський металургійний завод”. Підприємство обросло житловими масивами, але не зазнало модернізації за 137 роки свого існування. Посеред міста, де проживає мільйон людей, промисловий гігант викидає у повітря тонни речовин, що забруднюють повітря. Далі на dnepr.name.
Завод вважається другим за обсягами викидів промисловим забруднювачем. Мешканці міста завжди підіймали питання екологізації підприємства.
Історія заводу
Розробка проєкту заводу та початок будівельник робіт припали на 1885 рік і вже за 2 роки підприємство було здане в експлуатацію. 22 травня 1887 року створили завод імені Петровського, який колись називався Брянський завод. Він був збудований після того, як відкрили Катеринославську залізницю і з`явилась можливість перевозити донецьке вугілля. Також було зручне водне сполучення з іншими регіонами річкою Дніпро.
На заводі вироблявся передільний та ливарний чавун, фасонний, сортовий, листовий гарячекатаний прокат, трамвайні, рудничні рейки, спеціалізовані профілі для вугільної, автомобільної та сільськогосподарської промисловості.
Разом зі святкуванням 100-річчя Катеринослава (зараз Дніпро) спеціалісти запустили першу доменну піч.
Промисловий гігант у XX столітті мав 7000 робітників. Брянський завод у 1914 році займав перше місце з виплавки чавуну, а друге — з виплавки сталі та виробництва прокату. У 1918 році завод брав участь в революційних подіях. Цього ж року його було націоналізовано.
У 1921 році влада включає підприємство до програми відновлення промисловості. Спершу запустили мартенівські печі, далі доменні, а вже потім інші об`єкти заводу. З початком німецької окупації у 1941 році обладнання евакуювали, а після звільнення міста завод одразу ж запрацював.
У 1957 році на заводі вперше застосували кисень на конвертерному виробництві. У 1980-і роки 20 століття в роботу запускають відомий прокатний стан “550”, який можна бачити, коли проїжджаємо Заводською Набережною.
У 2004 році Міжнародним інститутом чавуну та сталі завод було включено до списку найбільших виробників сталі.
Заклад було приватизовано у 1996 році. Після чого змінювалися власники, що призвело до втрат потужностей. Обладнання знесли, більшість фахівців покинули робочі місця, що призвело до занепаду підприємства.
Вплив підприємства на екологію міста
Спеціалісти та містяни вважають, що ДМЗ є забруднювачем міського повітря. Дніпряни періодично реєструють петиції на сайті президента прохаючи повпливати на ситуацію з викидами заводу, що загрожує здоров`ю людей та навколишньому середовищу. Інколи взимку люди відмічають сніг заводського кольору, а влітку скаржаться, що не можуть відчинити вікна. Містяни додають, що дрібнодисперсний пил подразнює слизові, не виводиться з організму і здатен викликати астму, інсульт, інфаркт та онкологічні процеси.
Перевірки фіксували порушення та перевищення дозволених ДМЗ викидів в атмосферу. Дозвіл на викиди підприємство отримує кожні 7 років і сплачує за шкоду довкіллю екологічний податок, який залежить від масштабів виробництва. Коли термін старого дозволу закінчується, то завод дає запит в Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів на новий дозвіл, після чого проводить громадські слухання, які оголошують в місцевих газетах.
У 2020 році обсяги викидів заводу значно знизилися через ремонтні роботи, простій та зменшення обсягів продукції. У 2022 році були зафіксовані переміщення вмісту забруднюючих речовин у житловій забудові ПраТ “Дніпровський металургійний завод”.
За рівнем забрудненості повітря Дніпро попереду всіх, за показниками обсерваторії імені Бориса Срезневського. У 2020 році місто було на 4 місці за рівнем викидів.
