Гарними врожаями сучасні українці завдячують не лише майстерності хліборобів та сучасній техніці, а й зусиллям науковців минулого століття. Не одне десятиліття спеціалісти Українського інституту зернового господарства виводили нові сорти пшениці, не шкодували зусиль та часу на дослідження й схрещування різних культур. Серед цих фахівців – і Антон Іванович Задонцев. Доктор сільськогосподарських наук, академік Всесоюзної академії сільськогосподарських наук, досвідчений вчений-селекціонер. Саме йому завдячують порятунком мешканці повоєнної Дніпропетровщини, коли край потерпав від неврожаю. Далі на dnepr.name.
Допомагало в роботі хліборобське коріння
Народився Антон Задонцев у серпні 1908 року у звичайній сільській родині, його батьківщина – село Ставидли Чигиринського повіту Київської губернії (у 2024 році це Олександрівський район Кіровоградської області). Батьки розповідали, що предки перебралися туди з Орловської губернії, разом зі своїм паном, поміщиком Гревсом. Здібний хлопець здобув освіту у сільській школі, потім поступив до Златопільського сільськогосподарського технікуму, який закінчив на “відмінно”.
У 1925 році став студентом агрономічного факультету Білоцерківського сільськогосподарського інституту, куди отримав направлення, як відмінник. За віяннями тих часів Антон не лише віддавався навчанню, а й активно долучався до комсомольської роботи, належав до гурту найкращих комсомольських ватажків закладу. З такими показниками не дивно, що молодого спеціаліста залишили викладати у “альма-матер”.
Нові завдання колективізації
Юність Антона припала на часи масової колективізації, коли людей гуртували до колгоспів, зникала приватна власність та з’явилися комуни. Як і всі комсомольці, він прагнув зробити свій внесок у справу майбутнього, а вимагалося від молодих вчених виведення особливих сортів пшениці. Її посіви завжди були в Україні найбільшими. Задачу перед Антоном Івановичем та його колегами ставили вивести сорт зимостійкої пшениці, а для цього треба було прискіпливо вивчити її особливості, причини загибелі посівів, розробити прийоми підвищення врожаїв у степах України.
Нестандартне мислення, глибоке розуміння проблем, корисні пропозиції у працях молодого спеціаліста привернули увагу досвідчених вчених. Задонцеву навіть присвоїли звання кандидата наук без захисту дисертації! У 1932 році Антон Іванович завершив навчання в аспірантурі Академії наук УРСР, у 1937 році став старшим науковим співробітником Українського Інституту зернового господарства. Потім Задонцеву запропонували посаду доцента кафедри рослинництва Дніпропетровського сільськогосподарського інституту, де він взявся викладати курс рослинництва. Трудився й на депутатській ниві.
Напружена робота навіть спровокувала у молодого вченого інсульт, але вдалося реабілітуватися.
Напередодні Другої світової війни Задонцев став директором Українського інституту зернових культур, посада вимагала величезної відповідальності. Завдяки його розробкам, почалося активне впровадження озимої пшениці замість ярової, що сприяло зростанню врожаїв на Дніпропетровщині. У 1936 році Антон Іванович представив науково обґрунтовані оптимальні і допустимі терміни сівби районованих сортів озимих для степових областей України.
Як врятували цінні посівні матеріали на початку війни
Коли почалася Друга світова війна, фронт так стрімко наближався, що план евакуації Українського інституту зернових культур не встигли ретельно підготувати. Варто враховувати, що влада на місцях розцінювала евакуацію досвідчених фахівців у липні, як зраду, а інформацію про наступ загарбників – як ворожу пропаганду, що каралося за законами воєнного часу. Тому про необхідність виїжджати працівників закладу попередили запізно, робота велася в авральному режимі, люди губилися та панікували. Евакуацію призначили на 19 серпня, коли гітлерівці вже почали фактично обстрілювати Дніпропетровськ.
Але Задонцеву вдалося неможливе. За короткий термін він зумів все організувати так, що встигли вивезти найцінніше майно, обладнання і спеціалістів. А головне – елітний насіннєвий фонд. Коли прибули до Саратова, налагодив роботу інституту, щоб продовжити наукові дослідження. Спеціалісти зосередилися на селекції високоврожайних сортів озимої пшениці. Син Задонцева згадував, що Антон Іванович самотужки організовував проведення досліджень, домовляючись з головами колгоспів. Їздити доводилося по різних господарствах області.
Роль Задонцева в аграрному розвитку Дніпропетровського регіону
Коли вчені повернулися до Дніпропетровська після визволення міста, Антон Іванович представив 20 вагонів елітного насіння, яке вдалося вивезти і виростити. Привезені ним посівні матеріали врятували радгоспи та колгоспи від тотального голоду, бо інших запасів на Дніпропетровщині не було. За цей подвиг Задонцев був нагороджений бойовим орденом “Червона Зірка”. З евакуації науковець також привіз серію матеріалів, де виклав перевірені на практиці заходи, які допомагали зберігати посіви взимку.
Завдяки вченому та його колегам, вдалося швидко відродити насінництво на Дніпропетровщині, збільшити врожаї. Задонцев часто виїздив особисто на поля, зустрічався з керівниками районів, працівниками МТС, агрономами, колгоспниками. Розроблена система дала чудовий результат, тому після війни Антон Іванович взявся ще й за науково-дослідні проєкти, де йшлося про поєднання двох важливих культур: пшениці та кукурудзи. Під його керівництвом працювали великі відділи та лабораторії.
На початку 1950-х років Задонцев видав понад 25 наукових праць, де аналізував різноманітні аспекти агротехніки. Старання вченого були відзначені 4 орденами Трудового Червоного прапора, орденом Жовтневої революції, медаллю “За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні”. У 1958 році став Заслуженим діячем наук СРСР. А за нові гібриди кукурудзи “Первісток” та “Успіх” у 1951 році удостоївся Сталінської премії – однієї з найвищих відзнак СРСР.
Цінність наукових розробок Задонцева
Сучасні дослідники відзначають: цьому науковцю вдалося вперше в історії країни розробити обґрунтовану систему районування термінів посівів озимої пшениці, що суттєво вплинуло на врожаї у степових зонах України. А ще Задонцев представив серію агротехнічних заходів з підвищення зимостійкості та морозостійкості цієї пшениці. На матеріали вченого-селекціонера і на початку 21 століття спираються спеціалісти, це основа сортової агротехніки і раціонального співвідношення у посівах сортів.
Антон Іванович до останнього продовжував наукову роботу, це відзначали всі його друзі та колеги. Пішов з життя у грудні 1971 року, похований на Запорізькому цвинтарі міста Дніпро.