Цариною винограду й вина справедливо називають Крим, непогані вироби привозять також із Грузії. На початку 21 століття мало, хто згадує, що колись на Катеринославщині виготовляли чудові шипучі вина, які охоче купували далеко за межами губернії. Виноробство сформувалося з легкої руки князя Потьомкіна, який дуже хотів догодити цариці Катерині II. Державна леді ідею підтримала і надала вигідні умови переселенцям, якими стали німці-меноніти. Далі на dnepr.name.
Чим завершилася спроба князя Потьомкіна?
Відомо, що царський фаворит планував зробити з Катеринослава один із найгарніших і найпотужніших центрів імперії, тому навіть до вибору місця для забудови долучився особисто. А яке ж багате місто без гарного вина? Тому у 1787 році заснував на одній із найкращих ділянок чудовий сад, який довго називали Потьомкінським. Наказав там висадити виноградні лози, які везли з Молдови аж на 12 возах, а доглядати за врожаями запросив досвідчених болгар. Але цей проєкт видався невдалим, проіснував тільки до 1798 року, причини так і залишилися невідомими.
Але вже у 1790 році вздовж Дніпра почали зростати нові сади й виноградники, тільки лози для них привозили з Південної Бессарабії. Місцеві мешканці швидко зметикували, що на півдні Катеринославська губернія межує зі степовими районами Таврійської та Херсонської губерній, де виноградарство дуже популярне. Відтак і везти дешевше, і спеціалістів, котрі допоможуть при потребі, відшукати легше. Та й ґрунти й клімат цим сортам підходять краще, ніж молдавським лозам.
Перші виноградарі-переселенці
Цариця Катерина пішла ще далі, ніж Потьомкін. Обміркувала ідею створити на Катеринославщині центр виноградарства і вирішила переселити туди греків, німців та вірмен з Криму, які добре зналися на цій справі. А щоб охочих було більше, дарувала їм у 1779 році пільги для розведення виноградників і право продавати товари в роздріб та на вивіз без мита. Привабливі умови найбільше сподобалися німцям-менонітам, вони першими прибули на місце. Переселенці з Данцига швидко освоїлися і створили колонії поблизу Маріуполя і Таганрога, який тоді входив до Катеринославської губернії. Але й ця спроба виявилася не дуже вдалою, можливо, далося взнаки те, що площі під виноградники були незначними: 6,5 десятин нараховувалося у 1834 році, а у 1837 році ще менше – близько 5. Тому великих врожаїв очікувати не доводилося. Ще й кліматичні умови не були ідеальними, відтак виноградарство на Катеринославщині розвивалося дуже повільно, з перемінним успіхом.
Як поміщики висаджували нові сорти?
Виноградарством зацікавилися й місцеві поміщики, бо дохід від хліборобства був скромний. Після всебічного вивчення теми деякі власники маєтків поблизу Катеринослава, Маріуполя, а також Верхньодніпровського, Павлоградського, Новомосковського повітів вирішили спробувати висадити столові сорти винограду. Найбільшими у 1860 році вважалися виноградники поблизу Маріуполя і в сусідньому селищі Ялта, якими опікувалися греки-переселенці. А перший величезний виноградник заклав у 1867 році в Катеринославському повіті поміщик Феодосій Трипільський. Саджанці привозили з Криму та Бессарабії, поступово збільшуючи ділянки: у 1895 році вони нараховували 27 десятин, а в 1899 році – вже 32.
Висаджували кокур, педро хіменес, семильон, мускати. На лівому березі Дніпра, у Новомосковському повіті успішно розводив столові сорти мускат і чауш садівник Кощенко, знімав близько 100 пудів врожаю. У 1890 році виноградники в Катеринославській губернії вже охоплювали 200 десятин, а обсяги вина складали 8000 відер. В середньому з десятини знімали близько 100 пудів винограду, в цілому по губернії нараховувалося 25000 пудів і від 6000 до 7000 відер вина.
Як виготовляли вино?
Варто відзначити, що власні виноградники створювали й селянські господарства: у селищі Борисівка тримали понад 50 десятин, у Дмитрівці – 45. Восени обрізали лози, ґрунти розпушували або робили канавки, намагалися рятували від властивих винограду хвороб. Саме селяни переробляли виноград на вина, вдалося з’ясувати, що з організацією процесу мешканцям Катеринославщини допомогли в Мелітопольському повіті Таврійської губернії.
Рецепт був дуже простий. Ягоди клали до мішка, зав’язували, давили в кориті ногами, сусло переносили до діжки. Потім додавали мезгу і ставили бродити. Через кілька днів розливали по бочках і продавали на базарах по 5-10 копійок за кварту (сучасний літр). Звісно, вином цей напій можна назвати хіба що умовно, але ж спроби створити були. Найближчим до виноробства є процес виготовлення напою, який отримав назву “Новоросійське шампанське”. Його робили брати Трипільські й досить успішно продавали в губернії та її за межами. Ягоди давили на млинах, бродіння утримували при +16 градусах. Потім додавали спирт, нагрівали, аби завершити бурхливе бродіння. Далі відправляли до Харкова, де напій розливали по пляшках. Це відчутно збільшувало витрати на виготовлення, але ж і ціну ставили значно більшу, ніж на вино, котре селяни продавали на базарах.
Перспективи та реальність
Дослідники кінця 19 століття вже тоді прогнозували, що масштабно розвинути виноградарство на Катеринославщині навряд чи вдасться. Принаймні, до того рівня, аби вина могли конкурувати з виробами з Криму чи Молдавії. Звідти навіть ягоди привозили за цілком помірну ціну у великих обсягах. Але на успіх шипучих вин дослідники таки розраховували, і недарма. На Катеринославщині існувало кілька десятків рецептів виготовлення шампанського, яке непогано купували.
У 21 столітті в Дніпропетровській області працює понад 100 виноробів, які переконані, що й в степу можна виростити виноград для чудового вина. Головне – правильно вибрати сорт. Місцеві таланти зупинилися на “Цитронному Магарачі”, який чудово зимує і дає гарні врожаї. Навіть спеціальної обробки не потребує, легко виростає в екологічних умовах.
Варто згадати, що цей сорт вивели саме в Україні, під певний клімат, тому й вино виходить гарне – смачне та запашне. Це свідчення підтверджують і щорічні перемоги дніпровських виноробів на Всеукраїнських конкурсах. Однак і дуже великих обсягів чекати не доводиться: сотня виноробів виготовляють близько 1 тони вина на рік. Звісно, це не порівняти з показниками 1890 року на Катеринославщині, але ж за якістю ці напої суттєво відрізняються. Головне, що є успіх та перспективи.