Неможливо жити біля води і не купатися влітку – в цьому впевнені все, без винятку, люди на землі. Однак мешканцям Катеринослава спочатку не дуже щастило з купальнями, спеціальні будиночки для заможних городян почали з’являтися на воді лише у 19 столітті. Прості люди, звісно, з місцями для купання проблем не мали, хоча їх доводилося шукати ближче до піщаної коси. Розташовувалася вона за прибережною смугою, між вулицями Залізною та Клубною. Найбільшою популярністю у населення користувалися численні острови, куди вибиралися купатися та відпочивати на пікніках представники всіх станів дореволюційного міста. Ця тенденція збереглася за радянських часів, тільки вже на облаштованих пляжах. Далі на dnepr.name.
Острів Комсомольський у першій половині 20 століття
Спочатку цей острів називали Монастирським, а за радянських часів його перейменували на Комсомольський. На початку століття це була кам’яниста місцевість, майже без рослинності, де розташовувалися дачі заможних городян та літня пристань яхт-клубу. Після революції острів націоналізували, назвали островом Комсомольців, але дніпряни називали частіше Комсомольським. У 1930 році з’явилася постанова щодо реконструкції парку імені Шевченка з приєднанням його до острова через міст. Реалізувати плани не вдалося. У 1932 році після будівництва ДніпроГЕС низину острова затопило, однак поступово сформувався міський пляж на східній його частині.
До Другої світової війни дістатися туди можна було тільки на човні, в кінці головної алеї парку спеціально обладнали асфальтовий пандус до пристані. Там можна було взяти човен або домовитися про перевезення. На острові вистачало місць для купання, чим охоче користувалися всі містяни. А ще приваблював молодь на острові стрілецький тир з навчальними аудиторіями. У 1936 році в газетах писали, що завершено будівництво найкращого стрілецького тиру в Дніпропетровську, де можна постріляти з дрібнокаліберної та бойової зброї на дистанції 50 метрів.
Комсомольський острів у другій половині 20 століття
Тільки наприкінці 1950 років вдалося облаштувати на Комсомольському острові належну зону відпочинку: впорядкований пляж, “грибки”, водограйчики, туалети, рятувальну станцію. Об’єднання острова з парком імені Шевченка було зазначене в новому генеральному плані 1956 року. Створили пішохідний міст, мешканців зі старих будівель переселили. Якщо до Другої світової війни частина острова за Мерефо-Херсонським мостом була лише вузькою смужкою суходолу, то намита піщана коса збільшила його вдвічі.
Гідронамив пляжної мілини розпочався у 1956 році і тривав до 1958 року. Одразу ж почали з’являтися водні станції від різних великих заводів, найбільш відомі – від ДЗМО і “Південмашу”. У 1970 роки пляж на Комсомольському острові став центральним пляжем міста, у будні туди приходило за теплої пори року до 30 000 мешканців, у вихідні – до 150 000. Протягом 20 століття пляж не змінював обсягів територій, тільки з’явилися нові споруди.
Канатна дорога до Комсомольського острова
Щоб легше було дістатися до головного пляжу, керівництво міста вирішило побудувати канатну дорогу. Вона стала ще й улюбленим атракціоном для дітей і дорослих, з кабінки можна було помилуватися краєвидами Січеславської набережної та Комсомольского острова. Працювала канатна дорога кілька десятків років, але наприкінці 1990 років припинила свою роботу. Спочатку не могли знайти нового власника, потім її орендувала компанія “Міська інвестиційна група”, витратила на реконструкцію близько 180 000 гривень. Але через кілька років “канатка” знову припинила роботу, і до початку 21 століття так і не знайшлося охочих повернути місту таку розвагу.
Пляжі на островах
У липні 1955 року з’явилося спеціальне рішення міськвиконкому про порядок користування міськими пляжами. Всі місця для купання мали попередньо оглядати водолази, а на причалах та переправах – створити рятувальні пости. На першому місці в переліку був Комсомольський острів, потім – острів Шевський, далі острів Зелений і водна станція заводу імені Комінтерну. Час користування пляжами спочатку визначили з 8 години ранку до 20 години вечора, а у 1956 році змінили графік з 6 ранку до 21 години вечора.
Охоче відвідували дніпряни пляж на острові Шевський, котрий прилягав до лівого берега Дніпра, що нижче Комсомольського. Гарний пісок, чиста вода, павільйон “Соки-Води”, передбачена зупинка річного транспорту. Пляж залишався популярним до середини 1970 років минулого століття, потім інтерес до цієї точки відпочинку почав згасати. Через поступовий занепад пляжу на початку 21 століття на острів Шевський приїздили тільки поодинокі групи поціновувачів “дикого” відпочинку.
Любили дніпряни у середині минулого століття купатися і на острові Зелений, де обладнали пристань і пляж із павільйонами. Туди було зручно добиратися з лівого берега Дніпра, острів входив до маршруту річкового трамвая. Друга назва острова – “Червоний Водник”, яку надали у 1933 році, про що писали радянські газети. Пристань була позначена на багатьох планах Дніпропетровська. Але наприкінці минулого століття потік відвідувачів помітно скоротився, тому пляж почав занепадати.
Пляж на Воронцовському острові
У 1950-1970 роки 20 століття дніпряни почали підіймати тему створення пляжів на лівому березі Дніпра. Керівництво міста запропонувало великий парк імені Кірова з великим піщаним пляжем. Після війни його перейменували на парк Воронцова. На березі швидко виросла водна станція заводу імені Карла Лібкнехта. У 1970-1980 роки по берегу Дніпра аж до залізничного мосту намили велику територію для продовження парку Воронцова.
Саме на початку 1970 років розпочалося будівництво житлового масиву “Сонячний”, упорядкували набережну. Тому на часі було створення комфортного пляжу для мешканців, який залишався популярним не один рік. На початку 21 століття він частково втратив пристойний вигляд, але до 2020 років мав попит у дніпрян.
Відпочинок на Мандриківській косі
Зона відпочинку у цьому місці терміново знадобилася після того, як було зведено на початку 1970 років великий житловий масив “Перемога”. Методом гідронамиву створили величезну косу на понад 2 кілометри завдовжки, вона починалася від бульвару Слави, а завершувалася на північному сході двома відгалуженнями. Одне вело до великого пляжу, друге – до спортивно-тренувального комплексу для поціновувачів водних лиж. Кошти на створення комплексу виділило Дніпропетровське зональне управління спортивних таборів. Комплекс складався з гребного каналу на 2,5 кілометри завдовжки та 140 метрів завширшки зі спеціальною дистанцією для водних лижників.
Газети писали, що аналогічного комплексу немає в усій країні, від житлового масиву річковий стадіон відокремлювала піщана гребля з належно обладнаними пляжами. Таке рішення дозволяло залучати до спортивного комплексу чимало охочих, адже на пляж приходили родинами, і переважно ті, хто дуже любив плавання. А ще неподалік від пляжу на Мандриківському гребному каналі збудували єдину в СРСР воднолижну карусель, де могли тренуватися спортсмени. Вона мала 4 стріли, кожна по 20 метрів завдовжки, розвивала швидкість обертання до 80 кілометрів за годину. У 1960-1980 роки карусель мала шалену популярність не лише у спортсменів Дніпропетровська, туди приїздили тренуватися з інших міст України. А після занять нерідко з комфортом розташовувалися відпочити на пляжі.
Мандриківська коса більш відома серед дніпрян, як “коса на Перемозі”. Із занепадом спортивних тренувань і змагань наприкінці 20 століття майже зник і інтерес до комплексу. Та й коса стала більш занедбаною. Однак і на початку 21 століття сюди продовжують приїздити на відпочинок і тренування дніпряни. У 2018 році керівництво міста планувало розпочати комплексний благоустрій та реконструкцію гребного каналу і прилеглої коси. Однак не вдалося врегулювати питання з фінісуванням, тому воно на тривалий час так і залишилося відкритим.
Джерела:
- https://ua.igotoworld.com/ru/poi_object/75131_park-voroncova.htm
- https://gorod.dp.ua/news/135173
- https://gorod.dp.ua/news/134601?co=up
- https://nashemisto.dp.ua/ru/2024/05/28/kak-pochti-100-let-nazad-vygljadel-pljazh-na-monastyrskom-ostrove-v-dnepre/
- https://nashemisto.dp.ua/ru/2024/06/14/kak-bolee-90-let-nazad-vygljadel-pljazh-parka-sagajdak-v-dnepre/
- https://apostrophe.ua/news/kyiv/2023-09-09/kak-otdyihali-i-kupalis-kievlyane-na-dnepre-v-nachale-20-veka-interesnyie-foto/304339
- https://dnpr.com.ua/ru/post/lyubimyj-attrakcion-detstva-istoriya-kanatnoj-dorogi-v-dnepre