Реконструкція міста Дніпро припала на другу половину 20 століття: з’явилися нові житлові масиви, облаштували пляжі, дороги, набережну. Але далеко не всі проєкти, які складали досвідчені радянські архітектори, вдалося реалізувати. Причини цьому різні: від нестачі потрібних коштів до визнання нових об’єктів недоцільними. Хоча більшість дніпровських і придніпровських ділянок таки освоїли, адже того вимагало велике місто-мільйонник. Результати можна побачити на власні очі. Однак не менш важливо знати, що планували реалізувати. Адже не виключно, що в майбутньому до цих проєктів реально буде повернутися, аби зробити місто Дніпро ще гарнішим. Далі на dnepr.name.
Парк імені Лазаря Глоби
До масштабної реконструкції дійшла справа лише наприкінці 2011 року, оновлений парк планували презентувати містянам у 2014 році. Мали змінити основну частину парку від вулиці Сєрова (сучасна імені Фабра) до озера та верхню частину площі 80-річчя Дніпропетровської області. Поштовхом до такого рішення стали проблеми з високим рівнем ґрунтових вод, підтопленням дерев. Не влаштовувала керівників міста і хаотична забудова цієї ділянки. Водограй “Маленький принц” на Фестивальній площі збиралися замінити незвичайним ігровим водограєм, струмені якого нагадували б розміщення планет Сонячної системи.
Ще планували встановити оригінальний сонячний годинник, ігровий зелений лабіринт, прикрасити алеї скульптурами героїв казок та популярних мультфільмів. У верхній частині площі 80-річчя Дніпропетровської області збиралися розташувати атракціони та численні дитячі майданчики для маленьких дніпрян різного віку. Реалізація проєкту обійшлася б у 21 мільйон гривень. Комплекси заходів із водозниження, нові лави, пристрої для доріжок, майданчики, реконструкція зелених насаджень, ремонт освітлення – оновлений парк коштував би недешево. Тому й до створення такого чарівного куточка черга не дійшла.
Аквапарк для відпочинку у вихідні
Подарувати місту аквапарк планувалося ще у 2012 році, конкурс на будівництво у 2009 році виграла австрійсько-швейцарська компанія. Автори презентували проєкт, як суперсучасну ландшафтно-рекреаційну зону відпочинку та розваг. Місцем обрали житловий масив “Червоний камінь” площею 56 гектарів. Планували збудувати п’ятизірковий готель у вигляді бунгало з концертним залом і майданчиками для заходів, зимовий та літній аквапарки з басейнами, атракціонами, гольфклуб та яхт-клуб. З розрахунками, що аквапарк щороку прийматиме до 1,5 мільйони відвідувачів. Технологічний проєкт розроблявся в Іспанії, будівництво мали розпочати у 2011 році. Але реалізувати цікавий задум так і не змогли.
Зоозона у Тунельній балці
Проєкт зоозони у 1975 році запропонували архітектори замість тимчасового зоопарку, який розташовувався у минулому столітті на Монастирському острові. Планувалося, що на 110 гектарах між житловими масивами “Перемога” і “Сокіл” створять паралельний світ: 40 великих об’єктів. Це мали бути окремі зони для різних тварин, кінолекторій, виставковий павільйон, адміністративно-науковий корпус. А ще пінгвінник, зимовий пташник з тропічною залою, дельфінарій, острів білих ведмедів. Окреме місце виділили для екзотичних тварин, тільки під штучні ставки відвели 13000 квадратних метрів. Проєкт передбачав також створення палеонтологічного музею та зоогеографічного комплексу, звідки люди могли б спостерігати за тваринами, які живуть у природних умовах.
Проєкт розробили фахівці Дніпропетровської філії інституту “Укрдіпрокомунбуд”, завершити будівництво мали до 1977 року. Тунельна балка привабила зручністю розташування, гарним ландшафтом з терасами і залізничним тунелем. Про майбутній зоопарк багато писали газети, навіть проводили уявну екскурсію, але до реальності не дійшло. Наступного разу повернулися до цієї теми у 2007 році, коли архітектор Вадим Козлов подарував місту новий проєкт. За ним у Тунельній балці мала б розташуватися ландшафтно-рекреаційна зона. Але некомерційний проєкт фінансувати держава не вважала за потрібне. Спробували залучити комерсантів, на місці розпочав роботу спортивно-розважальний комплекс “Лавіна”. Але реалізувати такий дорогий проєкт власники теж не змогли.
Гідропарк “Діївський”
Діївські плавні охоплюють десятки гектарів у мікрорайонах “Червоний камінь”, “Покровський” (колишній “Комунар”) і “Вітрило”. Поштовхом до створення проєкту стало стрімке зростання меж Дніпропетровська наприкінці 1960 років. Діївка та Сухачівка перетворилися на західні околиці міста, виникла потреба у зоні відпочинку для містян. Архітектора запропонували проєкт гідропарку, який допоміг би упорядкувати дніпровські коси, острови та канали.
Навіть у книзі “Дніпропетровськ сьогодні та завтра” 1973 року описували, що населення Діївського житлового масиву житиме фактично на курорті: сквери, парки, пляжі, водні станції і гідропарк. На жаль, реалізувати ці плани не вдалося, хоча місцеві архітектори переконані, що Діївка та Сухачівка найкраще підходять для створення зон відпочинку у західній частині міста.
Єдиний проєкт, який вдалося реалізувати наприкінці 1970 років на цій території – це сад “Червоний камінь”. Його урочисто відкрили у травні 1976 року до 200-річного ювілею Дніпропетровська. На території у 8 гектарів створили гарний куточок відпочинку. Завдяки місцевим архітекторам, на місці колишнього гранітного кар’єру вдалося оформити гарне та глибоке озеро з джерельними водами. В діаметрі воно налічувало 200 метрів, глибиною сягало від 6 до 20 метрів. Чимало дніпрян приходило до влаштованого у саду водограю “Ювілейний”, який нараховував 200 струменів – за кількістю років Дніпропетровська. Головний струмінь підіймався аж на 30 метрів заввишки. На жаль, водограй демонтували наприкінці 1990 років.
Мегапроєкт “Дніпропетровська Венеція”
Таку назву отримав у радянських архітекторів великий проєкт, створений у 1980 роки. Після зведення житлових масивів “Червоний камінь”, “Сонячний”, “Перемога”, “Тополя” та “Сокіл” метри архітектури зацікавилися ділянками лівого берега, зокрема, в районі селищ Ломівка і Кам’янка. Сполучення між берегами суттєво покращив зведений у 1982 році Кайдацький міст, тому вирішили створити ще один житловий масив – Фрунзенський. Передбачалося, що це буде один із найбільших районів міста: площею понад 300 гектарів і близько 300 000 населення. Це стало останнім масштабним будівництвом в обласному центрі.
Майбутнім мешканцям обіцяли створити своєрідну Венецію. В газеті “Дніпро вечірній” у березні 1985 року писали, що за рівнем комфорту цьому району не буде рівних: нові бази відпочинку та лісопарк. Зроблять мережу штучних каналів, які поєднуватимуться між собою та з Дніпром. Це допоможе знизити рівень ґрунтових вод і створити зони відпочинку безпосередньо у мікрорайоні. З’являться нові будинки на 9, 12, 16 поверхів на березі Дніпра, ті, що ближче до води, фарбуватимуть у блакитний колір. А які стоятимуть трохи далі – в охристий та червоно-коричневий, щоб створити атмосферу тепла.
Плани і реальність “Дніпропетровської Венеції”
За будівництво першої черги проєкту активно взялися у 1985-1987 роках. Створили частину території шляхом гідронамиву, не забули і про обіцяні кольори для багатоповерхівок. Згодом район поділили на 2 частини. Раніше їх називали Фрунзенський-1 і Фрунзенський-2 – по різні боки від Донецького шосе. А у 2015 році перейменували на Кам’янський і Ломівський. Але якщо з житловим масивом проблему розв’язали, то грандіозні плани устрою “Дніпропетровської Венеції” повністю реалізувати не змогли.
Вирили не декілька каналів, як збиралися, а лише один, який поєднав озеро Московське (сучасне Плесо Ломівське) з Дніпром. Там і створили прилеглу лісопаркову зону, котра стала місцем відпочинку. Хоча на думку сучасних архітекторів варто переглянути ці плани і сформувати декілька рекреаційних зон, як і збиралися у минулому столітті. Принаймні, перспективи у такого рішення дуже багатообіцяльні й підуть на користь не лише житловим масивам, а й усьому місту.
Джерела: