Україна здавна славилася не лише хазяйновитими, а й кмітливими господарями. На жаль, у роки масової колективізації та репресій більшість таких українців вислали до Сибіру. Знадобилося не одне десятиліття, щоб потроху почали повертатися до землі та господарств ті, хто дійсно любить і вміє хазяйнувати. І не втрачає кмітливості та віри в краще майбутнє. Далі на dnepr.name.
Тетяна та Олексій Клешньови раніше вели сімейний бізнес на Луганщині. У 2014 році стали вимушеними переселенцями, перебралися до Дніпра. Деякий час перебували в роздумах, але потім таки відшукали свою нішу на ринку. Крім добре знайомих покупцям сосисок та ковбаси, взялися за виготовлення такого делікатесу, як хамон. І не помилилися.
Особливості торгової марки “Kenzer Meat”
Клешньови зробили ставку на популярний, але рідкісний продукт, який українцям рідко випадає скуштувати. Хамон – популярне в Іспанії частування, свинячий сиров’ялений окіст, слово перекладається з іспанської, як “шинка”. Готується зі задніх свинячих ніжок. Але молоді підприємці придумали свою новинку. Почали використовувати не свинячу, а індичу гомілку, бо тоді виходить не менш смачний, але більш корисний продукт. Клешньови, як побічники здорового харчування, вирішили запропонувати покупцям саме такий варіант, який підходить навіть для дітей.
Тетяна Клешньова розповіла журналістам інтернет-видання “Agroportal.ua”, що вдома вони завжди готували оригінальні смаколики. Потім захотіли цим поділитися, вийшли на простори інтернет, в Інстраграм відшукали перших клієнтів. Коли у 2019 році бралися до справи, складнощів було багато, але вони не звикли здаватися. Наполегливість і досвід допомогли “розкрутитися”, у 2023 році вони вже випускали аж 19 позицій: варені сосиски та ковбаси, маринована заготовина для шашлику і гриля, в’ялені хамон і балик, паштети, тушкованка, фарш. Їхню торгову марку “Kenzer Meat” вже добре знають на ринку і охоче купують.
Таємниця приготування іспанського хамону
Легенда розповідає, ніби перші рецепти хамону з’явилися ще 2000 років тому, готували його горяни в іспанській провінції Кантабрія, яка тоді перебувала під владою Риму. Принцип виготовлення простий і багато років не змінювався. Окіст береться від кращих свиней, його солять, потім сушать протягом року або двох, зберігають при 8-10 градусах до повного “визрівання”. Потім тонкою голкою з кістки роблять декілька отворів, щоб за ароматом оцінити ступінь готовності страви.
Іспанці випускають 2 види хамону: іберійку та серрано. Перший виготовляють з іберійської свині, він коштує більше, а другий – із білої свині, відрізняються вони за кольором ратичок. У іберійського хамону вони чорні, а у серрано – білі. Цей продукт вигідний тим, що дуже довго зберігається, чим довше “настоюється”, тим смачніший. Але лежати має тільки при кімнатній температурі, в холодильнику продукт псується. З хамоном готують закуски, його додають у салати та супи. В Іспанії навіть створили особливий десерт – морозиво з чипсами із хамону та ложечкою квіткового меду.
Особливості українського хамону
Для своєї продукції Клешньови купували сировину в одного постачальника. Методом спроб знайшли гарного фермера на Сумщині, який вирощує птицю в екологічно чистому регіоні. Олексій Клешньов у розмові з журналістами згадував, що спочатку чоловік не дуже хотів співпрацювати. Підприємство маленьке, їздити далеко – аж за 200 кілометрів. Але подружжю вдалося його переконати, і у 2023 році співробітництвом обидві сторони дуже задоволені. Увечері індичок забивають, а вранці товар вже у Дніпрі. Сировина має навіть сертифікати ХАССП та Халяль, що суттєво розширює коло покупців. А це важливо для бізнесу.
За словами Тетяни, вони були б раді й самі тримати птицю, але для цього необхідні додаткові кошти та працівники. Тому вирішили зосередитися не на кількості, а на якості, з усім іншим домовилися почекати. З виготовленням сиров’яленої та консервованої продукції проблем не виникало, а от з вареною довелося трохи поморочитися. Консерванти використовувати не хотіли, але ж тоді і продукція довго не лежатиме. Тому вибрали формат доставляння за передзамовленням, одразу ж товар готують і відправляють. А до сосисок, аби не розвалювалися, додають свинячий жир.
Про інші таємниці виробництва Тетяна та Олексій розповідати не стали. Зазначили тільки, що використовують сімейні рецепти, якими поділилася мати Тетяни, яка багато років пропрацювала на м’ясокомбінаті. Хіба що трохи удосконалили. І те, що товар розкуповують активно – найкраще свідчення гарної якості. Налагодили продажі через Інстаграм, співпрацюють із партнерами у Дніпрі та Одесі, мають власну бакалійну крамницю.
Поступове нарощування виробництва
За словами Клешньових до 2014 року індичатину українці купували дуже активно, потім був незначний спад. У 2016 році справи пішли вгору, але зліт обірвало російське вторгнення. Тетяна відзначила, що війна позначилася і на їхньому бізнесі. Чимало споживачів виїхало, а ті, що залишилися, почали жорстко економити. Товар “Kenzer Meat” належить до сегменту “середній плюс”, тому бажання зекономити зрозуміле. Але обидва не втрачають оптимізму. На думку підприємців, вони є маленькими виробниками, але з гарним потенціалом. І мають всі шанси вирости в декілька разів за сприятливих умов, цей час неодмінно буде.
Продовжують працювати з клієнтами, шукати нових, розширювати асортимент. Тетяну засмучує, що в супермаркетах продають вироби з індички, привезені з Польщі, де м’яса лише половина. Тоді як у них товар набагато кращої якості. Але не полишає сподівань, що з часом їхня продукція теж буде закуповуватися солідними партіями, а виробництво вдасться розширити.
Чому обрали назву “Kenzer Meat”?
Свій вибір торгової марки пара пояснила просто. Тетяна відзначила, що назва – похідна від її дівочого прізвища, високу якість вони підтверджують власним іменем. Ну, і на згадку про маму, чиї рецепти використовують. Марку зареєстрували офіційно, тому гарантовано захист від підробок. Щодо роботи, то даються взнаки лише 2 проблеми: підігнати виробництво під продажі, а потім – продажі під виробництво. Це постійний процес, тому молоді підприємці вирішили обмежитися обсягами, які дає їхній невеличкий цех.
Працюють за принципом “краще менше, та краще”, але в середньому щомісяця встигають переробити тонну індичатини. У 2022 році обсяги виробництва зросли на 22%, порівняно з 2021 роком. За 9 місяців 2023 року зріст склав 15%. Тетяна та Олексій розуміють, що не всі можуть собі таку продукцію дозволити: війна, низькі доходи, багато людей виїхали з України або перебувають на фронті. Але надії на приємні зміни не втрачають.
Тільки з оптимізмом
Подружжя Клешньових завжди намагалися утримувати позитивний настрій. До труднощів вже звикли, удачам щиро радіють. Олексій розповів журналістам, що починали взагалі без стартового капіталу, перші 2,5 роки всі гроші реінвестували, постійно брали кредити. Користувалися й можливостями грантових програм. А у програмі від уряду Естонії навіть виграли конкурс і змогли придбати великий промисловий холодильник для зберігання продукції, який давно хотіли купити.
Підприємці зауважили, що законодавство в Україні змінюється відповідно до європейських норм, коли кожен виробник відповідає за свою репутацію. Стає популярним формат крафтових м’ясних виробників. І пара намагається бути в курсі всіх важливих змін і тенденцій. Крім м’ясної продукції вирішили пропонувати ще й смачні соуси. Для цього придбали на Полтавщині ділянку для вирощування овочів для перероблення. Це теж додаткові клопоти, але вони цілком виправдані. Адже – на думку Тетяни та Олексія Клешньових – не можна стояти на місці. Треба постійно покращуватися та розвиватися, тоді ніколи не “випадеш з обойми”.
Джерела: