У світі налічується понад 2 000 видів сирів, і це лише визнані осередки сироваріння. Але за спинами світових гігантів виростає й власна історія – українська, де з’являється все більше господарств, які не женуться за масштабами, а будують замкнений цикл: від власного молока до головки сиру. Це не про промисловість, а про працю та екологічний продукт. На мапі Придніпров’я таким місцем стала екосироварня у селищі Зелений Гай. Далі на dnepr.name.
Коров’яче, козяче, овече молоко у руках майстрів перетворюється на вишукані сири, заради яких туди їдуть сотні туристів. Ця ферма – більше, ніж бізнес. Вона ще й рятує тварин, допомагає ветеранам відновити ментальне здоров’я і водночас демонструє, що навіть під час відключень світла та постійних загроз війни реально тримати свій економічний фронт.
Сирні тисячоліття
Сироваріння в Україні має давнє коріння, що налічує чимало років. Археологічні знахідки свідчать: ще 5 000 років тому ранні слов’янські племена займалися молочним тваринництвом і виробництвом сиру. Техніка була надзвичайно простою й цілком залежала від природних умов. Молоко згортали природним ферментом, взятим зі шлунків молодих тварин, залишали на ферментацію. Свіжий сир споживали одразу, а довше витриманий зберігали на майбутнє.
Століття за століттям українські сировари вдосконалювали свою майстерність, створюючи унікальні рецепти, де регіональні традиції та кліматичні особливості відігравали вирішальну роль. Так у різних куточках народжувалися свої легенди з історії сироваріння в Україні – вироби з різного молока, рецепти відображали характер і дух місцевості. Сир в українській культурі завжди був більше, ніж їжа: невіддільний на традиційних святах – весіллях, родинних застіллях, народних святкуваннях. Його смак об’єднував людей, ставав символом єднання та душевного тепла.
Війна, мрії та сир
Свою сторінку в історії сироваріння у східній Україні написало подружжя – Анатолій та Євгенія, які у 2019 році відкрили екосироварню, назвавши її на честь селища Зелений Гай. Доля звела їх у Дніпрі після Революції Гідності, згодом брали участь у бойових діях на сході України. Анатолій служив у Збройних Силах, Євгенія – у добровольчому корпусі “Правий сектор”. Разом боронили територіальну цілісність і незалежність країни. Життя у великому місті, подорожі, знайомство з новими культурами – усе це навчило їх цінувати комфорт. Але разом із тим – шукати затишок та гармонію. Євгенія спочатку розглядала виробництво домашнього сиру як хобі. Захоплення сироварінням почалося під час її участі у програмі “Work and Travel” на Алясці, потім об’їздила понад 50 країн, вивчаючи рецепти й технології у майстрів різних куточків світу.
Повернувшись додому, вирішила почати власний бізнес. Коли подружжя побачило зручну ділянку на продаж, не вагаючись, купили землю. Це була занедбана місцина: звалище, напівзруйнована хата зі старим парканом, заросле бур’янами поле. Але обидва одразу відчули, що це місце – для них. Планували кемпінг, однак згодом вирішили звести будинок для родини та започаткувати ферму. Спочатку купували молоко у місцевих постачальників, але його якість не відповідала стандартам. Тоді придбали першу теличку, потім – інших тварин, деяких прихистили після евакуації з прифронтових територій Донбасу.
Крок за кроком
Офіційно сироварня “Зелений Гай” почала працювати у травні 2021 року. Розуміючи, що бізнес може бути не лише джерелом прибутку, а й корисним для громади, Євгенія поставила собі за мету стати прикладом для молодих підприємців, показати на власному досвіді, як будувати соціально відповідальний агробізнес і сприяти розвитку українського села. Багато рішень вони з Анатолієм приймали інтуїтивно.
Придбали баранів із сусіднього господарства, потім викупили тварин у мисливців, бо їх шкода було залишати, згодом приймали тварин від небайдужих друзів. Під сироварню спершу переоблаштували будівлю, заплановану під баню, а згодом збудували повноцінний цех. Першу корову джерсійської породи Анатолій купив через інтернет-магазин, потім з’явилася друга, третя… До лютого 2022 року на фермі набралося 540 тварин, а через рік після повномасштабного вторгнення Росії їх було вже 866, бо багато залишали ті, хто евакуювався.
Ферма як місце сили та натхнення
На фермі налагодили замкнутий виробничий цикл: тварини їдять траву, угноюють землю, дають молоко, з якого господарі виготовляють сир, а з сироватки – рикоту та брюност. Потім залишок повертали на ферму, де його споживали тварини. Власники активно використовували біотехнічні, біологічні та механічні методи боротьби з хворобами та шкідниками, з п’ятої ранку до пізньої ночі дбали про господарство, впроваджували інновації. Не втомлювалися експериментувати, знаходили час на самоосвіту.
Працюють на фермі як члени родини, так і кілька помічників. Вся робота завжди розподілялася поетапно, з урахуванням потреб господарства та завантаженості працівників. Намагалися забезпечити комфортне перебування тварин у природних умовах, без стресу та агресії. Відвідувачі приїжджають на ферму не лише за екопродуктами, а й за філософією виробництва, щоб застосувати її у власних планах. Євгенія не приховувала від журналістів, що на екскурсіях розповідає історію ферми, а також історії врятованих тварин.
Замкнений цикл життя
Молоді підприємці також налагодили кінну, садову та арттерапії, зелений туризм, культурні заходи для збереження спадщини регіону. Активно впроваджують передові технології: модульне обладнання молочної ферми, яке легко розширюється, автоматичні доїльні лінії, де корови слухають класичну музику та п’ють артезіанську воду. Встановили місткості для фільтрації, ефективно збирають, зберігають і фільтрують дощову воду, а рідкі відходи перетворюють на добриво. Лікують покинутих під час війни тварин. Саме на фермі “Зелений гай” вперше в Україні протезували віслюка, який потім залишився у господарстві.
Знайдених свійських тварин власники залишають, а диких передають у спеціалізовані заклади. Попри всі виклики війни, ферма продовжує виробляти сир, давати прихисток евакуйованим тваринам і демонструвати стійкість та незламність. Євгенія називає свою команду супергероями, адже завдяки їхній відданості, допомозі громади та пожертвам небайдужих людей бізнес вистояв і продовжив розвиватися. І є досить конкурентоспроможним, хоча працюють й більш потужні інтернет-магазини сироваріння в Україні.
Техніка, яка змінила все
Коли Євгенія дізналася про грантову підтримку програми USAID “Мріємо та діємо”, то відразу вирішила взяти участь. Програма підтримувала молодіжне соціально-відповідальне підприємництво через фінансування та менторство. Спершу хвилювалася, що господарство не пройде відбір, проте її страхи виявилися марними: ферму “Зелений Гай” відзначили, і вони з чоловіком отримали грантову допомогу.
За ці кошти придбали дводверну кабіну для трактора, яка виконувала роботу на полях безперебійно та швидко. За словами Євгенії, зі завданням, яке раніше виконували понад 5 годин, вже могли впоратися за пів години. Це давало можливість економити час на прибиранні й транспортуванні кормів навіть за несприятливих погодних умов, що суттєво підвищило ефективність виробництва. Подружжя раділо, що з новою технікою вже не треба було зупиняти роботу при морозах вище 15 градусів.
Символ надії та стійкості для громади
У складні роки російсько-української війни на фермі мешкають коні, косулі, лані, нутрії, бобри, павичі, страуси та фазани. Тут також проходять сесії психологічної реабілітації для ветеранів та ветеранок, приїжджають волонтери з усієї України, щоб долучитися до роботи та підтримати ініціативи ферми. Євгенія не втрачає ентузіазму, планує брати участь у нових грантових програмах, щоб придбати додаткове обладнання та покращити інфраструктуру господарства. Молодій підприємниці також важливо розвивати зелений туризм, щоб перетворити “Зелений Гай” на місце, де поєднуються відпочинок, навчання та екологія. Подружжя вбачає перспективу у встановленні сонячних панелей, щоб забезпечити фермі автономність у разі тривалих відключень електроенергії, зробити господарство ще більш стійким та екологічним.
До ферми навіть завітала знімальна група Netflix, яка провела у “Зеленому Гаї” 9 місяців і навіть виїжджала до Херсонщини, щоб показати, як команда Євгенії рятує тварин під обстрілами. Журналістам власники ферми зізналися, що своєю метою бачать працю заради добробуту України та мріють про перемогу. Так, ця екоферма вже стала для місцевої громади не лише місцем виробництва якісних продуктів, але й символом надії, стійкості та мужності. Попри всі виклики, Євгенія та Анатолій дивляться у майбутнє з вірою у нові можливості й досягнення. Для Дніпровщини “Зелений Гай” – приклад того, як маленька родинна ферма може стати центром соціальної активності, культурного розвитку й надійної опори для тих, хто прагне зберегти природу, традиції та віру у власні сили.
Джерела:
- https://www.dnipro.libr.dp.ua/Ekoferma_Zelenyy_Hay_mistse_spovnene_lyubovyu_do_pryrody
- https://molfar.in.ua/history-of-cheese-production-in-ukraine/
- https://shotam.info/syrovarinnia-poriatunok-tvaryn-ta-ekskursii-iak-ekoferma-na-dnipropetrovshchyni-stala-sertsem-hromady-i-heroiem-dokumentalky-netflix/