2 березня 1889-го року на території Дніпровського заводу «Південно-російське металургійне товариство» у Кам’янському задули першу доменну піч – ця подія стала початком у історії цього міського металургійного гіганта, а тоді ще південної частини Російської імперії. Далі на dnepr.name.
В перший рік заснування заводу розпочався швидкий розвиток усього підприємства – у 1889-му році, коли розпочався процес роботи коксових печей, другої доменної, бесемерівського відділення, сталепрокатного залізопрокатного та листопрокатного цехів пудлінгової печі та печі Сіменс-Мартіна.
Заводом на той час керував директор-розпорядник Ігнатій Ясюкович, який започаткував прекрасний початок, невпинно намагаючись піднімати завод та перетворивши його на першокласне підприємство. Ясюковичу було надано почесне право для лауреатства у ВПВ (Всесвітня промислова виставка) в столиці Франції, Парижі у 1889-му року, де Дніпровський завод у Кам’янському отримав присуджену Велику золоту медаль. А ось на ВПВ в Російській імперії, промисловий завод під Катеринославом отримав лише державний герб.
Металургійний завод не мав собі рівних!
Коли створювався Кам’янський завод, закладався величезний технологічний рівень – це зумовлюється наявністю у підприємстві бесемерівських печей, які тут установилися раніше всіх підприємств імперії, які були на той час. Ігнатієм Ясюковичем було досягнуто створення дружнього колективу інженерів і адміністраторів цеху, величезних результатів у розвитку промисловості, за що й почесно отримав славу, як кращий металургійний завод не лише півдня імперії, а й усього Європейського континенту. Стрімкий розвиток Товариства в таких умовах не мав собі рівних, і не лише порівнюючи його із російськими цехами – аналоги Кам’янському заводу важко знаходились і у Європі, єдиним прикладом такого цеху у Європі є заводські цехи автомобілю «Форд» – він також мав свої одиничні можливості.
Розвиток у сфері фінансового доходу від промислового заводу супроводжувався й технічним – початковим основним капіталом для цеху стали 5 мільйонів рублів, який був на старті заводу, за керівництвом І. Ясюковича збільшився у три рази, дійшовши до позначки у 15 мільйонів. Дивіденди (виплати акціонерам) поступово також зростали, що для періоду 1895–1896-их років складає приблизно 40%, що стає абсолютно недосяжною метою для підростаючих промисловостей імперії, вже не кажучи про сьогодення.
Висококоштовні акції Дніпровського товариства
За статистикою перших років безперервного труду цеху, чистий дохід для Кам’янського заводу під Катеринославом становив вже 788 тисяч рублів, проте у 1896–1897-і роки, прибуток становив вже 4 мільйони 214 тисяч рублів, що набагато більше першого року. Вже в 1898-му році акції Дніпровського Товариства відзначилися найвищим курсом серед опонентів на біржах Європи: одна акція, номінальною вартістю коштувавши 250 рублів, була оцінена європейськими фахівцями у 3055 рублів. Особливо високими акціями були у 1908–1909-ті роки – курс 250 рубльової акції «Дніпровки» вже досягав на біржах іноземних країн майже 4000 франків – за курсом того періоду, за один такий золотий франк давалося 0,375 золотих рублів.
На початку вже XX сторіччя, на Дніпровському заводі у Кам’янському під Металургійним товариством персонал налічувати більше 6,5 тисяч осіб. Промисловість під Катеринославом стала найсильнішим цехом у металургійному напрямку, створивши ніби своєрідну металургійну імперію, яка знаходилась безпосередньо у Катеринославській губернії. Підприємство переживає своє фахове відродження в 1912-му році, коли у переоснащення усієї промисловості вкладується більше 6 мільйонів золотих рублів. Гігант металургії із самого заснування у 19 столітті стає найкраще оснащеним підприємством серед усієї Російської імперії. Незважаючи на постійні технічні вдосконалення, які для Дніпровського заводу у Кам’янському були досить коштовно-затратними, із початком другого народження цеху він щоразу підвищував свої технологічні можливості, утримуючи своє місце серед аналогів.
Кульмінація великого прибутку Дніпровської промисловості
Валовий прибуток під Дніпровським заводом у період 1912–1913-х років у операційному році сягає більше 36 мільйонів рублів, а чистий дохід для промисловості визначається приблизно сумою 8 мільйонів 598 тисяч рублів. Звертаючи увагу на зростаючі позитивні показники для підприємства (основний капітал зростає у три рази, а дивіденди вже в шість разів), фактично підрахована прибутковість для підприємства протягом періоду господарювання Ігнатієм Ясюковичем зросла майже в двадцять разів, як і для власників перших акцій заводу. В один час зі збільшенням прибутків, швидко зростали й витрати на технічний напрямок: амортизаційні, запасні та резервні питання. За керівництвом Ясюковича було створено й капітал, який призначався як «резервний спеціальний».
Перед початком трагічної Першої світової війни, Дніпровський завод у Кам’янському, який знаходився під керівництвом блискучого персоналу відповідальних керівників, які в свою чергу очолювалися Ігнатієм Ясюковичем, підприємство стало найбільшим металургійним заводом у імперії, випускаючи до 13–14% усього чавуну, сталі та прокату, матеріали яких виготовлялися по всій країні. Завод на той час мав більше п’яти потужностей доменних і десять потужностей мартенівських печей, бесемерівських, сталепрокатних, вісьобандажних, котельно-ковальських, ливарних та вогнетривких відділень, а також було поряд три електростанції. Збільшувалася й кількість необхідної робочої сили на заводі: до 1917-го року на Дніпровському підприємстві під Кам’янським трудились понад 14 тисяч людей.
Було зрозумілим той факт, що аби забезпечити і зростання технологічного виробництва та безпосередньо якості виготовленої продукції, яка не мала аналогів серед імперії, треба було привабити фахівців металургійного напрямку. Перед вищим керівництвом металургійної промисловості повстало завдання не тільки підтримати своїх робітників великою заробітною платою та майбутньою кар’єрною підтримкою, а й людськими умовами праці в умовах великого виробництва. І ця мета перед вищим керівництвом була реалізована на 100%.
Завдяки заводу розвивалися цілі міста!
Завдяки інвестиціям у технічні та загальнокультурні напрямки заводу, будувалися міські лікарні та дороги, зводилися будинки для службовців та робітників, організовувалися цілі спортивні майданчики, парки та культурні заклади. Кам’янське за почесним правом отримало неофіційний статус села-столиці південної металургії.
Загальна вартість усього Дніпровського товариства станом на 1914-й рік була приблизно у понад 75 мільйонів золотих рублів, а в 1916-му році коли вся Російська імперія вже переживала свої останні роки, чистий дохід для Кам’янського підприємства становила понад 17 мільйонів рублів. Основний капітал усього товариства досягав 30-ти мільйонів рублів, а за весь час існування Дніпровського товариства здійснювали більше семи додаткових випусків акцій, які безперервно розвивались та дорожчали.
