Багато сучасних винаходів створило людство. Особливість в тому, що Дніпропетровську область не оминули дослідники, винахідники та люди, що надавали особливий колорит селам і містам. Якщо говорити про млини, то існує багато сучасних конструкцій, але цікавіше знати з чого ж все починалось, бо млин — це пам’ятка архітектури та одночасно інженерного мистецтва. Також вважають, що млини — це частина історичного ландшафту, бо в давнину жодну річку не уявляли без водяного млину з вітряками. Далее на dnepr.name.
Історичні моменти
Понад 100 років тому водяні млини були в кожному куточку Дніпропетровської області, де вирощували зернові. Часто в самому млині або недалеко від нього розміщувалось приміщення господаря. До млинів з’їжджались люди на ярмарки, розмовляли, продавали та навіть проводили сватання. Історики розповідають, що були вітряки, наплавні, водяні, паперові, дизельні, електричні та моторні млини. Млинарство на Дніпропетровщині пов’язане з землеробством.
Перший млин Дніпропетровщини
Згадували млинарство й мандрівники XVIII століття у своїх дослідженнях. Говорилось про Бородаївський вітряк. Він був представлений будиночком з шестернею, жорнами, дверима. Там господар молов жито, товк просо, а сам вітряк можна було перевозити з місця на місце. Будиночок на стовпі повертався і цим відрізнявся від голландських вітряків. Мельник відповідав за роботу млина та охороняв його.
Вітряний млин було зроблено дуже просто, використовуючи енергію вітру. Дах у млина був з соломи, дощок чи заліза. В Дніпропетровській області найчастіше зустрічали чотирикрилі або шестикрилі млини.
Млин у Капулівці
У XIX столітті в регіоні вітряків було більше ніж водяних млинів. Будували їх біля дороги, в полях, на пагорбах. Вітряки визначали краєвид сільських та міських поселень. У 1950-х роках в селах Нікопольського району працювали останні вітряки.
У 1680 році поблизу села Капулівка на березі Дніпра був похований Іван Сірко, кошовий отаман Запорозької Січі. Цю земельну ділянку придбав у 1909 році Д. І. Яворницький для Обласного музею. В пам’ять українській старовині в 1960 році біля могили Івана Сірка збудували вітряк. Біля нього впродовж багатьох років фотографувались молодята, але через 20 років млин знищили вандали.
Останні вітряки Дніпропетровської області
Якщо говорити про кожен млин регіону окремо, то варто зазначити, що вітряк — це про історію мірошника чи конкретної родини й точної інформації про дати їх забудов немає. Вітряки ремонтувались, перебудовувались, а з переміщенням родини така сімейна справа зникала. Останнім вітряком Верхньодніпровщини вважають Пащенків млин біля села Калужине. З 1975 року млин не мав господаря.
Млин був побудований на початку XX століття на самій високій точці села. Будівничим виявився селянин Іван Потапенко за прізвиськом Монах. Його вмінням було збудовано в Калужиному 2 млини, що називались Пащенків та Монахів. За древніми оповідками дніпряни передавали відомості, що саме в цих млинах була найкраща якість борошна. Останнім мірошником села був Трохим Пащенко, а після його смерті у 1975 році вітряк вже не молов.
Крила вітряків давно не крутяться в Дніпропетровській області. Ті що залишились були недосконалими й припинили роботу, а інші були новими, але вже зруйновані війною. Наприклад, у селі Бабайківка Дніпровського району в час колективізації знищили 20 млинів. У квітні 2022 року снаряд ворога зруйнував старий млин у Синельниківському районі. Також багато вітряків за останні 50 років зникли через популярність парових млинів та млинів з дизельними двигунами. Такі млини не залежали від погоди й працювали будь-коли.
