Про видатного земляка – вченого-біолога, ботаніка, автора унікального гербарію Катеринославської флори, творця квіткового календаря Катеринослава – Івана Акінфієва дніпряни дізналися лише на початку 21 століття. Повернув його із забуття інший видатний дослідник Дніпра, доктор історичних наук, професор Варфоломій Савчук. Присвятив славетному земляку окрему наукову монографію, написав десятки статей. У вересні 2008 року в обласному центрі урочисто відкрили пам’ятну дошку на будинку, де жив Іван Якович. Більшість дніпрян знають його, як творця квіткового календаря, хоча на рахунку вченого чимало цінних досліджень і добрих справ, які теж варто згадати. Далі на dnepr.name.
Цінність гербарію Івана Акінфієва
Унікальність “Повного гербарію Катеринославської флори”, зібраного Іваном Яковичем, полягає у тому, що туди увійшли найбільш рідкісні рослини краю. Формував його вчений аж 15 років – з 1881 по 1896 рік, колекція нараховувала 1210 видів рослин. На початку 21 століття деякі з них вже зникли, тож ця робота дала можливість зберегти цінну інформацію про важливі природні зміни на Катеринославщині.
Але не тільки науковці майбутнього оцінили труд цього біолога. Гербарій Акінфієва отримав найвищі оцінки на Всеросійській художньо-промисловій виставці у Нижньому Новгороді у 1896 році, а Іван Якович удостоївся цінної на ті часи нагороди – ордену Святої Анни ІІ ступеня. У 1900 році гербарій отримав Велику срібну медаль на Всесвітній виставці у Парижі. Завдяки ентузіастам, колекцію вдалося зберегти до початку 21 століття, вона перебуває у Дніпропетровському державному університеті імені Олеся Гончара. Це не єдина колекція рослин вченого, яка отримала високі відзнаки, гербарій Акінфієва, привезений з Кавказу, придбав у 1899 році Санкт-Петербурзький ботанічний сад за 700 карбованців – великі на ті часи гроші.
Кандидат історичних наук, завідувач відділу Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького Максим Кавун у бесіді з журналістами інтернет-видання “Gorod.dp.ua” назвав Івана Акінфієва одним із символів інтелектуально-культурного життя Катеринослава на межі 19 і 20 століть. На думку вченого, це була дуже яскрава епоха, коли набирали темпи індустріалізація та “залізна лихоманка” у поєднанні з розвитком наукових досліджень. А діяльність Акінфієва стала прикладом відданості своїй справі, ґрунтовних праць, громадянської активності.
Від священника до вчителя
Народився Іван Акінфієв далеченько від Катеринослава – на Кавказі, у селі Донському Ставропольській губернії. Коли у родині дяка місцевої церкви у травні 1851 року народився хлопчик, батько вважав, що він стане священником – за сімейною традицією. Іван спочатку погодився, закінчив у 1869 році Катеринодарське духовне училище, а у 1874 році – Кавказьку духовну семінарію. Але раптом вирішив змінити діяльність і поступив на природне відділення фізико-математичного факультету Імператорського Новоросійського університету в Одесі. Блискуче закінчив його у 1879 році.
У лютому 1880 року влаштувався працювати викладачем природознавства у центральному 8-класному училищі міста Болград під Одесою. Але вже через півроку перебрався до Катеринослава, де викладав природну історію та хімію у Першому реальному училищі. До речі, будівля цього закладу проіснувала до 1930 року, потім споруду реконструювали під другий корпус університету.
Важливі наукові дослідження
Захопленням Акінфієва стало вивчення флори Катеринославщини, приділяв також увагу рослинам Кавказу та Передкавказзя. Написав чимало наукових праць, серед яких найважливішими дослідники називають “Нарис флори Катеринослава”, виданий у 1885 році, “Рослинність Катеринослава наприкінці першого століття його існування” 1889 року і “Флору Центрального Кавказу” 1894 року. Науковці зуміли зберегти оригінал “Рослинність Катеринослава…”, скани викладені у вільному доступі в інтернеті.
Там автор зібрав інформацію про виникнення та розвиток садів, парків центру губернії за останнє сторіччя: цікаві факти, спостереження, описи. Чимало з представлених рослин згодом увійшли до Червоної книги України. Варто згадати, що Іван Якович був ще й досвідченим метеорологом. Керував 25 років роботами на метеорологічній станції у Катеринославі, зібрав чимало важливих для фітофенології спостережень, заснував спеціальний розділ хроніки погоди та природи у міському журналі “Бджола”, чого раніше ніколи не було. Сучасні кліматологи називають ці спостереження цінним внеском для матеріалів по біоклімату України.
Особливості квіткового календаря Акінфієва
У 2024 році такою новинкою нікого не здивуєш, а наприкінці позаминулого століття це було справжнім дивом навіть для спеціалістів. З проведенням спостережень Іван Якович помітив, що рослини квітнуть лише тоді, коли у повітрі накопичується достатньо тепла. А відхилення від правила вчений пояснив різними умовами вологості та хмарності. Акінфієв порівнював поведінку рослин в одні й ті ж дні у різні роки, тому дослідження тривали довгий час. Фактично катеринославський вчений виклав принцип роботи рухомого природного календаря. У 1895 році Іван Якович писав у своєму щоденнику, що квітковий календар – це одна з найбільш рідкісних спроб передбачати час цвітіння в обраній місцевості, за кордоном такі календарі останнім часом почали з’являтися все частіше. Зазначав, що створити їх можливо, але необхідні багаторічні спостереження за процесами рослин, що й не полінувався зробити.
Визнання серед науковців
Біолог Акінфієв не обмежувався самостійними дослідженнями. Свої розробки представляв на розгляд інших вчених, у 1885 році був обраний дійсним членом Новоросійського товариства дослідників природи, Товариства дослідників природи при Харківському університеті, Катеринославського відділу Російського товариства садівництва. За дослідження Кавказу Акінфієва ввели у 1893 році до Кавказького Імператорського товариства. Найбільше старався вчений для Катеринослава, який вважав рідним містом. Заснував Катеринославське наукове товариство, де у 1908 році його обрали довічним членом за особливі заслуги. У 1910 році на Південноросійській промисловій, сільськогосподарській та кустарній виставці, яка проходила у Катеринославі, вченого відзначили одразу двома високими нагородами: Велика золота медаль за праці у галузі народної освіти та Велика срібна медаль за “Гербарій рослинних угруповань Катеринославської губернії”.
Новатор у педагогіці
Але, захоплюючись біологією, не забував Іван Якович і про друге своє призначення – педагогіку. Він розумів, наскільки важливо прищепити дітям любов до природи, рідного краю, тому підготував серію статей про викладання природознавства у школах. Їх публікували з 1892 до 1901 року у журналах “Російська школа” і “Природознавство та географія”.
Іван Якович першим замислився над тим, як організувати у місті дитячий садочок – новітнє явище для тих часів. Вважається, що дитсадки з’явилися лише за радянської влади, але зовсім ні. Іван Акінфієв працював з 1913 до 1917 року заступником голови Катеринославського товариства народних дитячих садків. Він же започаткував такий новий напрям, як дитячі екскурсії, проводив їх для учнів Катеринослава у Потьомкінському саду (у 2024 році це парк імені Шевченка). І до формування майбутніх дитячих таборів відпочинку теж долучився Акінфієв: заснував першу в Україні дитячу базу у селі Паньківка Катеринославської губернії.
Діяльність у передреволюційні та революційні роки
Справи громадські нерозривно пов’язані і з політикою. У 1913 році Акінфієв увійшов до складу комісії з народної освіти, представляв інтереси освітян у Катеринославській міській думі. У своїх записах того ж року відзначав: “Останні два роки полишив ботанічні дослідження, живу у відставці у Катеринославі. Більше опікуюся громадськими справами, як депутат”. Педагог Акінфієв прагнув добитися реформ не лише у Катеринославі, з 1905 до 1911 року обіймав посаду директора Олександрівського комерційного училища у місті Олександрівськ (нинішньому Запоріжжі), встигав ще й редагувати там місцевий щорічник “Адреса-календар”.
Коли країну почали лихоманити революційні зміни, Іван Якович не поїхав за кордон, а залишився у своєму місті. Більш того, зумів довести новій владі необхідність реорганізації системи освіти, у 1916-1918 роках викладав на фізико-математичному факультеті Вищих жіночих курсів Катеринослава. У 1918 році виступив співорганізатором Вищого педагогічного інституту на базі цих курсів, де його обрали проректором. Сучасний Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара теж завдячує своїм існуванням Акінфієву, у 1918 році організовувався ним, як Катеринославський університет.
Невдячність нащадків 20 століття і загублена могила
Незважаючи на всі заслуги, прізвище Акінфієва нова влада увіковічувати не збиралася. Навіть місце поховання дослідники вже незалежної України довго не могли відшукати, хоча збереглися відомості, що помер Іван Якович у липні 1919 року від водянки. Це був час, коли країна переживала страшну розруху, голод, епідемії. Але у 2010 році удача науковцям усміхнулася.
Кандидат історичних наук, завідувач відділу Дніпропетровського Національного історичного музею імені Яворницького Максим Кавун розповів журналістам інтернет-видання “Gorod.dp.ua”, що в одній із метричних книг Спасо-Преображенського кафедрального собору міста Катеринослава за 1919 рік вдалося виявити важливий запис, де йшлося про смерть і поховання Акінфієва на Севастопольському цвинтарі. Відспівували вченого у соборі, тому подію зафіксували. Детальне вивчення метричної книги дало змогу з’ясувати, що на цьому ж цвинтарі похований старший брат Івана Яковича – Дмитро, який пішов з життя у 1905 році від раку. За словами науковця Максима Кавуна, логічно припустити, що на Севастопольському кладовищі існувало сімейне поховання Акінфієвих. Але де саме була могила, дізнатися так і не вдалося.
На згадку про видатного вченого
Коли за часів незалежності Україна почала повертати імена несправедливо забутих діячів минулого, до цього переліку увійшов і Іван Якович Акінфієв. У вересні 2008 року у Дніпрі урочисто відкрили пам’ятну дошку на будинку, де жив Акінфієв з 1911 року до кінця свого життя. На ній зобразили дуб – улюблене дерево біолога та лінзу, як символ дослідження флори. А у 2015 році ім’я Акінфієва отримала одна з вулиць у нагірному районі, де той мешкав – вулиця Фучика.
Історики відзначають, що майже не збереглося світлин та інших зображень видатних діячів минулого. З Акінфієвим пощастило: вцілів портрет, зроблений у 1910 році художником Магалевським, зараз перебуває у музеї Яворницького. А ще біологи по своєму увіковічнили пам’ять видатного вченого: назвали на його честь рослину – Pyrethrum Аkinfiewii Alex, її так і йменують – пижма Акінфієва. Занесена до Міжнародної Червоної книги, росте лише у трьох селах у Дагестані та на Північному Кавказі.
Найкращим свідченням про те, якою людиною був Іван Якович Акінфієв, можна назвати цитату з листа, врученого відомому вченому у 1910 році на честь 30-річчя діяльності. “Зачерствіти душею, перетворитися на “людину у футлярі” було дуже легко, але Ви зберегли і свіжість думки, і бадьорість почуття… Це підтверджує, що багато духовного запасу було у Вас, що Ви не заглиблювались у нетрі чиновницького розуміння своїх обов’язків” .