«Ляхова могила» — це давній курган, у якому зійшлися археологія, міфологія та жива традиція Криворіжжя. Зведена ще у бронзову добу, вона досі визначає сакральний ландшафт місцевості поблизу Карачунівського водосховища. Поруч з нею формувався простір, де протягом тисячоліть люди осмислювали життя, смерть і пам’ять. Далі на dnepr.name.
Історія заснування та характеристика «Ляхової могили»
Історія могильника «Ляхова могила» сягає бронзової доби. Він розташований на першому вододілі правого берега Карачунівського водосховища. Окремої уваги заслуговує топоніміка цієї місцевості. У слов’янській міфології Карачун постає злим духом і супротивником бога Перуна, у давньоруських уявленнях — істотою, що «вкорочує» людське життя. Водночас дослідники припускають, що в основі назви могла лежати якась природна аномалія або подія, що справила сильне враження на давнє населення. Назва ж самого кургану, ймовірно, походить від імені або прізвиська козака Андрія Ляха, зимівник якого був на території сучасної південно-західної частини Центрально-Міського району Кривого Рогу.
Перші спроби дослідження «Ляхової могили» датуються 19 століттям. Їх здійснював Кноррінг — землевласник, на чиїй території розташовувався могильник. Наприкінці того ж століття, за описами В. Ярошевського, він вражав своїми масштабами: окружність насипу сягала понад дві сотні сажнів, діаметр становив майже 56 сажнів, а висота — до 5-6 сажнів, тобто понад десять метрів. На сплощеній вершині збереглася прямокутна яма від тріангуляційного пункту та помітні сліди пізніших самовільних розкопів. Схили кургану частково поросли травою та поодинокими деревами, що свідчить про тривале природне «законсервування» пам’ятки.
Наукове археологічне відкриття «Ляхової могили» відбулося у 1983 році на чолі з археологом Олександром Мельником. Поряд з головним насипом було зафіксовано групу менших курганів, що формують цілісний поховальний ансамбль. Особливістю першого є залишки дерев’яних конструкцій — своєрідної стіни з кругляків, що могла мати як ритуальне, так і захисне призначення. Другий було досліджено у 2006 році експедицією Криворізького історико-краєзнавчого музею. Під час розкопок археологи виявили два поховання доби бронзи та одне кіммерійського часу, що підтверджує багатошарове використання цього місця різними культурами. Інші кургани комплексу збереглися гірше: частина з них перебуває у відвалах, інші ж повністю задерновані або поросли деревами.
З 1998 року на території «Ляхової могили» щорічно відбувається посвячення студентів-істориків. Вручення їм студентських квитків стало унікальним прикладом того, як давня пам’ятка інтегрується у сучасне життя міста та університетської спільноти. Під час таких виїздів першокурсники пробують себе у ролі дослідників, навчаються аналізувати ландшафт та осмислювати його як історичне джерело. Символічно, що серед перших посвячених у 1998 році був Андрій Тарасов, який згодом протягом п’яти років очолював факультет як декан.
Восени 2019 року «Ляхова могила» зазнала серйозного пошкодження внаслідок дій невідомих осіб. Використовуючи землерийну техніку, лиходії почали знімати з неї незайманий століттями родючий чорнозем і вивозити його вантажівками для власних господарських потреб. Свідками цього злочину стали представники громади рідновірів «Коло Велеса», чиє капище розташоване неподалік. Вони негайно викликали поліцію і лісову охорону. Хоча вандалам вдалося втекти до прибуття патруля, інцидент набув розголосу, через що особу, причетну до правопорушення, було встановлено.
Значення «Ляхової могили»
«Ляхова могила» залишається однією з найвагоміших археологічних пам’яток Криворіжжя. Як курган доби бронзи, що сягає майже 9 метрів заввишки, вона домінує в однойменній курганній групі з восьми насипів, що робить її ключовою ландшафтною та історичною домінантою першого вододілу Карачунівського водосховища. Близькість унікального святилища скіфської доби «Гірка» підсилює цінність комплексу, адже разом вони формують цілісний сакральний ландшафт, де поєднуються поховальні, культові та просторові елементи світогляду давніх мешканців степу.
