Після початку повномасштабного вторгнення я прожила пів року у Чаплях, на території яких зосереджена одна з ключових археологічних пам’яток Надпоріжжя. Чаплинський могильник належить до найдавніших поховальних комплексів півдня Східної Європи. Охоплюючи кілька епох первісної історії, він фіксує переломні моменти становлення світогляду й господарської діяльності давніх спільнот. Далі на dnepr.name.
Історія заснування та характеристика Чаплинського могильника
Територія Надпоріжжя є одним з найкраще досліджених регіонів України щодо неолітичної доби. Завдяки багаторічним археологічним роботам тут вдалося чітко простежити етапи розвитку місцевих культур, визначити їх часові межі, а також реконструювати характерні риси матеріальної та духовної культури населення. Неолітичні поховання цього місця демонструють різноманітність поховальних обрядів, що відповідає різним культурно-хронологічним етапам.
Особливе місце серед археологічних пам’яток регіону посідає Чаплинський могильник, відкритий у 1950 році Олександром Бодянським. Він розташований на Ігренському півострові, поблизу колишнього робітничого селища Чаплі у межах Дніпропетровської області, на території колись відомої садиби Я. Наривського. Археологічні матеріали свідчать, що територія використовувалася протягом тривалого часу — від мезоліту через неоліт і до мідної доби. Первісно пам’ятка розташовувалася на значній відстані від води, але внаслідок активного розмивання берегової лінії водами Самарської затоки берег відступив приблизно на 60 метрів.
У межах Чаплинського могильника зафіксовано три окремі групи поховань, що відрізняються між собою як за часом, так і за особливостями поховального ритуалу. Найчисельнішою є група з 15 неолітичних поховань, розташованих уздовж краю сучасного берега у напрямі із заходу на схід. Ці поховання поділяються на три підгрупи. Перша охоплює дев’ять поховань, що залягали неглибоко та не мали виразних поховальних ям. Друга підгрупа також розміщувалася у жовтому алювіальному піску, але вже на більшій глибині — майже 1,7 метра. Третя підгрупа вирізняється наявністю спеціально викопаних поховальних ям і рясним використанням червоної фарби, що свідчить про складніші ритуальні уявлення та, ймовірно, інший культурний контекст.
Серед наступної групи поховань Чаплинського могильника переважають дитячі: чотири з них належали дітям, причому одне було суттєво пошкоджене. Лише одне пов’язується з дорослою людиною. За своїми ознаками ці поховання істотно відрізняються від неолітичних як положенням кістяка, так і характером похоронних споруд та наявністю супровідних предметів. Варіативність конструкцій могил вказує на відсутність усталених канонів поховального обряду, що дає підстави розглядати цей етап як період формування нових ритуальних практик.
Останню хронологічну групу Чаплинського могильника становлять кілька поховань, серед яких виділяються зі скорченими кістяками, покладеними на лівий бік. Орієнтація тіл у цих могилах не була сталою, що контрастує з впорядкованішими схемами пізніших неолітичних поховань. Поруч з кістяками свого часу не було виявлено ані поховального інвентарю, ані слідів фарби, що може вказувати на простіший або архаїчніший обряд. На користь раннього походження цієї групи свідчить також надзвичайно поганий стан збереженості кісткових решток та відсутність будь-яких супровідних предметів.
Значення Чаплинського могильника
Чаплинський могильник належить до числа найважливіших і найдавніших поховальних пам’яток півдня Східної Європи. Його поховальний інвентар вирізняється багатством і різноманіттям. Тут зафіксовано крем’яні наконечники стріл і списів, ліпний керамічний посуд, численні амулети з кістки й зубів тварин, а також вироби із золота. Особливе значення мають знахідки мідних прикрас, зокрема підвісок, діадем та браслетів, що засвідчують раннє використання металу у ритуальному контексті. Унікальними є і довгі низки перламутрових кружечків з річкових молюсків з отворами, які, на думку дослідників, могли виконувати функцію своєрідного еквівалента цінності або протогрошей.
